¬ 1791 г. виник у св≥тло самий п≥знаваний з його роман≥в: "Justine оu les malheurs de la vertu", в 1797 г. вышедший другим виданн¤м, ≥з ще б≥льше мерзенними еп≥зодами; продовженн¤м його з'¤вивс¤ роман "Juliette" (1798). ¬ 1801 г. виданн¤ цих роман≥в було конф≥сковано, а —. був укладений у кутузку; загинув духовно нездоровим. ѕор≥вн. Janin, "Le marquis de Sade", ≥ "Notes et Documents", ¤к≥ приклав Uzanne до виданого њх твору —.: "Idees sur le roman" (ѕ., 1878).
—аддукеи - заголовок одн≥Їњ з 3-х давньоЇврейських рел≥г≥йних сект, або, по вираженню …осипа ‘лав≥¤, 3-х ф≥лософських шк≥л, що з'¤вилис¤ в еру розкв≥ту династ≥њ ћаккавеев (ок. 150 буд. до –. ’р.), що й про≥снували пр¤мо до скоренн¤ ≥удейського крањни римл¤нами (70 буд. по –. ’р.) ÷≥ три секти - —., фарисењ й ессеи - у головних рисах власних ц≥лком виросли на ірунт≥ навчанн¤ ћойсе¤ й представл¤ли т≥льки продукт р≥зноњ справи до способу впровадженн¤ його в житт≥; але ≤. ‘лав≥й, з метою зробити усв≥домленн¤ Їврейських сект легкодоступним дл¤ власних неЇврейських читач≥в, асоц≥юЇ, на п≥дстав≥ н≥кого зовн≥шньоњ под≥бност≥, —. з еп≥курейц¤ми, фарисењв - з≥ стоњками, ессеев - з п≥фагор≥йц¤ми. “ому що ессеи, зг≥дно ≥з власним навчанн¤м, усувалис¤ в≥д ус¤кого рол≥ в пол≥тичному житт≥ народу, то боротьба меж ≥ншими 2-м¤ сектами й р≥зка протилежн≥сть у њхн≥х погл¤дах ≥ рвени¤х становить основний зм≥ст ≥сторичного житт¤ Їврейського народу за позначений пер≥од часу й, у в≥домому в≥дношенн≥, в≥дбилас¤ й на майбутн≥й дол≥ Їврейськоњ рел≥г≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д фарисењв, рел≥г≥йн≥ думки ¤ких у значимому ступен≥ збереглис¤ в талмудичн≥й л≥тератур≥, —., ¤к школа, н≥¤ких писемних пам'¤ток опосл¤ себе не залишили; тем не найменш ми маЇмо достов≥рн≥ про њхн≥ми в≥домост¤ми, завд¤ки тем фрагментарним пов≥домленн¤м, ¤к≥ Ї про них в ≤. ‘лав≥¤ й у “алмуд≥. «агалом, ц≥ в≥домост≥ згодн≥ меж собою й заслуговують тем б≥льшоњ дов≥ри, що повн≥стю п≥дтверджуютьс¤ книжками Ќов≥тнього «ав≥ту. ¬≥дпов≥дно одному досить п≥зньому талмудичному джерелу, секта —. названа була тому що н≥бито по власного ≥мен≥ основоположника, ¤когось —адока, учн¤ в≥домого мудрец¤ јнтигон≥в —охоского.  райн≥й, меж ≥ншим, учив: не будьте ¤к раби, що служать власному государев≥ в розрахунках одержати за те винагорода, а будьте ¤к раби, що служать власному государев≥ ( з любов≥) без ус¤ких розрахунк≥в на винагороду. ƒуже хочетьс¤ п≥дкреслити те, що к≥ш, начебто, зм≥ркував слова вчител¤ в тому розум≥нн≥, що н≥¤ка винагорода не чекаЇ людини за труною й що, ¤к випливаЇ, людин≥ сл≥д клопотати т≥льки про власне земне благополучч¤, ¤к це й робили —., ¤к≥ все в≥др≥зн¤лис¤ своњм багатством ≥ шикарним способом житт¤. Ќе дл¤ кого не секрет те, що нов≥ досл≥дники (√ейгер ≥ ≥н.) уважають, що —. назван≥ так по ≥мен≥ б≥бл≥йного —адока (I ÷ар≥в II. 35), родоначальника староњ династ≥њ первосв¤щеник≥в. ќпосл¤ поверненн¤ ≥удењв з вавилонського полону, за весь час залежност≥ ≥удењ в≥д перс≥в ≥ македон¤н, —адокиды зосереджували у власних руках не лише духовну владу над народом, але й св≥тську.