не належав н≥ до ¤коњ парт≥њ. "ћонарх≥чний^-монарх≥чний-консервативно-монарх≥чний настр≥й" робило його супротивником майже вс≥х думках, що усе посильнее й посильнее проникали в житт¤, що й восторжествували в 1848 г. ќстаннЇ невдоволенн¤ його д≥¤льн≥стю в середовищ≥ великоњ частини прусского сусп≥льства й нав≥ть судового стану, не дивл¤чись на повагу до його вченому ≥мен≥, було збуджено, неодм≥нно, бойовим, час в≥д часу обскурантистською вдачею його законопроект≥в. ¬≥н не визнавав н≥ р≥вноправност≥ нац≥ональностей, н≥ цив≥льного шлюбу, зводив до minimum'y число привод≥в до розлученн¤, в≥дторгавс¤ ≥нститут прис¤жних, захищав смертну кару й т≥лесне покаранн¤, сто¤в за введете кондуњтних списк≥в чиновник≥в ≥ т.д. Ќе п≥дл¤гаЇ, але, сумн≥ву, що —. не був супротивником прогресу, але "пом≥рна поступов≥сть" у нього насаджен≥ робила весь його заходу, спр¤мован≥ в цю сторону, зовс≥м мертвотними, всупереч поставлен≥й њм же самим власному м≥н≥стерству задачц≥: зам≥сце мертвоњ кодиф≥кац≥њ, спри¤ти розвитку права методом живою законодавства. «асновуючи власний стомившись цив≥льного судочинства на початку устности, в≥н не зважуЇтьс¤ допустити гласн≥сть процесу. —упротивник конституц≥њ, в≥н погоджуЇтьс¤, наприк≥нц≥ власного керуванн¤, на проект корол¤ про созвании з'Їднаного сейму. ” сам≥й п≥дготовц≥ проект≥в ≥ њх обговоренн≥ —. Ї каб≥нетним ученим. ¬≥н в≥ддаЇ перевагу колег≥альному вироб≥тку й обговоренн¤ проект≥в, в≥р¤чи в можлив≥сть угоди парт≥йних погл¤д≥в на ірунт≥ обоп≥льних поступк≥в ≥ не усв≥домлюючи, що покал≥чен≥, у силу цих поступк≥в, законодавч≥ еталони наст≥льки ж погано в≥дбиваютьс¤ в житт≥, ¤к ≥ конструктивн≥ заходи. «устр≥чаючи повсевременно запереченн¤ на своњ проекти, —. повсевременно њх переробл¤Ї, спов≥льнюючи њх вт≥ленн¤. јпологети м≥н≥стерськоњ д≥¤льност≥ —. дивуютьс¤ тому, що ц¤ мун≥ципальна людина, " до н≥г ¤кого схил¤вс¤ весь юридично мир, ¤к в≥н бравс¤ за перо, дозвол¤в дек≥льком практикам перекреслювати своњ проекти, ¤к би в≥н був њхн≥й учень, а не вчитель". ѕричина цього ¤вища лежала у властивост≥ ф≥лолофсько-пол≥тичних думок —. Ќезважаючи на р≥шучу незгоду з≥ сп≥вроб≥тниками, незважаючи на невдоволенн¤ корол¤ пов≥льн≥стю його заход≥в ≥ пр¤мий обх≥д м-ства законодавства п≥д час обговоренн¤ нов≥тн≥х закон≥в, незважаючи на нов≥тн≥ плини, з ¤кими безизбежно доводилос¤ вважатис¤, —. залишаЇтьс¤ й опосл¤ революц≥њ м≥н≥стром ≥ в≥ддал¤Їтьс¤ т≥льки в силу р≥шучост≥ корол¤ п≥дкоритис¤ народн≥й вимоз≥ "вилучити м≥н≥стр≥в, що с≥ють недов≥ру меж владикою й народом". ћ≥сце його зайн¤в основний його супротивник, Ѕорнеман. —ила —. - у його чисто наукових прац¤х, що р≥зн¤тьс¤ незвичайною ¤сн≥стю викладу, багатством матер≥ал≥в ≥ п≥знань, зак≥нчен≥стю й повнотою особистих вивод≥в. ¬≥н ≥з чудовим мистецтвом розбираЇтьс¤ в протир≥чч¤х римських джерел ≥ др≥б'¤зкових фактах ≥ даЇ об'Їднуючу њхню схему догматичних думок, придатних ≥ дл¤ сучасного житт¤. —. не опираЇтьс¤ н≥ на ¤ку певну методолог≥ю, будучи далекий ≥ крайностей апр≥орноњ конструкц≥њ, ≥ звичайноњ ≥нтерпретац≥њ джерел, хоча в≥н ≥ спозираЇ силу римських юрист≥в в "рахунку пон¤тт¤ми".