Америці. Р. нерідко розводиться як декоративніше дерево; плоди її йдуть у їжу, а деревна порода для столярних виробів.
С. Р.
Горобина, внаслідок большенный її поширеності й низької властивості її плодів, належить до малоцінних плодових дерев. Більш відома так іменована звичайна P. (S. aucuparia), яка виростає в достатку в наших садах і лісах, без усякого відходу. Плоди Р. ідуть у досить значимому кількості на виготовлення настільки всерозповсюдженої в Рф настойки - рябиновки, а так само - споживаються в сирому виді, злегка підмороженим, потім, у пастилі й у варення. З видозмін Р. назвемо желтоплодную, з досить більшими ягодами, і солодку P., з маленькими ягодами, практично без кислоти й гіркоти, разводимые прививкою на звичайній горобині, яка, у свою чергу, плодиться насіннями, також на груші або глоді. Горобина на ґрунт досить невимоглива й уживається идиентично як на пригріві, так і в тіні, як на мокруватих, так і на сухих ґрунтах, але краще вдається на чорноземному ґрунті, не сирий, та й не сухий, і у відмінно освітленому місці. У південних, південно-західних і частково в середніх губерніях розводиться кримська, великоплідна P. (Sorbus domestica), виведена в Криму татарами. Ягоди даної нам Р. домагаються величини звичайної сливи; у середній смузі Рф сорт цей просить на зиму покришки. 3-ий сорт - шведська P. (Sorbus intermedia), використовувана, як і 1-ые дві, у якості підщепи для груш особливо у формовій культурі. Отут Р. має величезне значення й величезну майбутність, коли як плодове дерево.
Е. К.
Рязанське величне князівство - склалося із земель, до цього, що належали Чернігову, і виділилося в самостійне володіння, спочатку під заголовком Муромо-Р. князівства, в 1127 г., коли Ярослав Святославович, скориставшись борьбою Святославичей чернігівських з київським князем, затвердив за собою Муром і Рязань. Опосля його погибелі в Муромі сіл старший його нащадок Святослав, а наступний, Ростислав - у Рязані; крайній, перейшовши по погибелі брата в Муром, у Рязані посадив власного молодшого нащадка Гліба (1145). Уже при Ростиславу Р. князі почали підпадати під вплив суздальських князів. Незважаючи на досить уперту боротьбу, особливо при Глібу Ростиславовичі, цей вплив став так дуже, що Всеволод III Юрійович вільно розпоряджався й князями P., і їх військами й землями. Усім відомо про те, що він був у Р. область для улажения міжусобиць Р. князів, два рази спустошив країну й місто Рязань (1186 і 1208 рр.), відвозив у полон князів і ставив замісце їх власних намісників. Главною причиною такого поневолення Р. князів були їх обопільні усобицы. В 1217 г. шестеро Р. князів було вбито Глібом Володимировичем. В 1219 г. Ингвар Ігорович заволодів всею Р. областю. При його спадкоємці Юрію Ігоровичі, величному князі P., Р. князівство достигнуло величезних розмірів, по середньому плину р. Оки, з її припливами, і мала величезна кількість міст, більша частина яких була базована Юрієм (Прадавня Рязань, Переяславль Рязанський, Пронск, Бєлгород, Ростиславль, Ижеславль, Дубок, Перевитск, Коломна й ін.).