4) Рязанських: Муромські й Пронские. 5) Галицьких (Галича Південного): Бабичеви, Бакриновские, Волинські, Друцкие, Ін.-Озерецкие, Ін.-Соколинские, Ін.-Горянські, Ін.-Любецкие, Ін.-Подбережские, Заславские, Луцькі, Острозькі й Кутятины. 6) Смоленських, старшої вітки - В'яземські, молодшої - Березуйские, Дашковы, Жижемские, Козловские, Коркодиновы, Кропоткины, Порховские, Селеховские, Соломерецкие й Фоминские. 7) Ярославських: Алабышевы, Аленкины, Бєльські, Великогагины, Голыгины. Дуловы, Деевы, Жировы-Засекины, Заозерские, Засекины, Зубаті, Кубанські, Курбские, Львови, Моложские, Морткины. Охлябинины, Пенковы, Прозоровские,Сандыpeвскиe, Сисеевы, Сицкие, Сонцовы, Сонцовы-Засекины, Судцкие, Темносиние, Троекуровы, Ухорские, Ушатые, Хворостинины, Юхотские, Шамины, Шастуновы. Необхідно відзначити те, що шаховские, Шехонские, Шуморовские й Щетиніни. 8) Ростовських: Бахтеяровы-Ростовські, Голені-Р., Буйносовы-Р., Бичкови-P., Гроздевы-Р., Голенины-Р., Блакитні-Р., Касаткины-Р., Катыревы-Р., Ласткины-P., Лобановы-P., Приимковы-P., Пужбальские-Р., Темкины-Р., Хохолковы-Р., Щепины-Р. і Яновы-Р. 9) Бєлозерських: Андомские, Белосельские, Видбольские, Карголомские, Кемские, Сугорские ( 2-х віток), Ухтомскиe і Шелепшанские. 10) Суздальських: Барашины, Брюхатые-Шуйские, Глазатые-Шуйские, Горбаті-Шуйские, Кирдяпины-Шуйские, Нижегородські, Ногтевы-Суздальські, Скопины-Шуйские й Шуйские. 11) Столичних: Боровские, Верейские, Волоцкие, Галицькі, Можайские, Углицкие й Шемякины. 12) Тверских: Дорогобужские, Кашинские, Микулинские, Телятевские, Холмские й Чернятинские. 13) Стародубских: Гагаріни, Голибесовские, Гундуровы, Ковровы, Кривоборские, Льяловские, Бідні, Неучкины, Осиповские, Палецкие, Пожарські, Ромодановские, Ряполовские, Татевы, Тулуповы й Хилковы. Не вважаючи цих князівських прізвищ від Рюрика відбуваються ще следующиие дворянські прізвища, що втратили князівський титул: 1) від князів Чернігівських: Огинские, Пузины й Сатини, 2) Смоленських: Аладьины, Бокеевы, Внукови, Всеволожи, Губаті, Данилови, Дмитрієви-Мамоновы, Еропкины, Заболоцкие, Карпови-Далматовы, Кислеевские, Юні, Монастыревы, Mycoргские, Нетшины, Полевы, Ржевские, Рожественские, Судаковы, Татищеви, Толбузины, Травини, Цыплетевы й Шукаловские; 3) Галицьких (1й вітки Галича Північного): Березини, Вербини, Ільїни, Ляпуновы, Осинины. Див. П. Долгоруков, "Російський Родовід Книжка" (Спб., 1855). В. Р-В.
Горобина (Sorbus aucuparia L.) - деревна рослина із сем. розанных, що досягає до 15 м. висоти. Бруньки повстяно-пухнаті. Листи більші непарно-пір'ясті, про 11
- 23 практично сидячих, довгастих, остропильчатых, замолоду волосистих, пізніше практично нагих листках. Білосніжні незліченні квітки зібрані в густі щитовидні суцвіття, що з'являються на кінцях віток. У квітці розвинений околопестичный оцвітина із чашечки й віночка, багато тичинок і маточка про 3-х стовпчиках. Плід
- куляста або овальна яскраво-червона ягода з маленькими насіннями. Насіннячок по краю округлені. Р. велике всепоширена; вона виростає окремими екземплярами, не утворюючи суцільних заростей, по лісах, гаях, меж чагарниками, по всій Європі, доходить до останньої півночі, а в горах піднімається до самої границі рослинності, де вона стає вже чагарником, по всій Азії й у Сівбу.