У наступному році, за допомогою Ольговичей і половців, Р. знову зайняв Київ і кинув його найсильнішому розгарбуванню, "якого ж зла не було від крещенья під Кыевом". В 1205 г. він зробив, укупі з Романом і іншими князями, успішний похід на половців, але на оборотному шляху був проти волі пострижений Романом у чернецтво, від якого позбувся по погибелі Романа (1206) і знову "седе Кыеве", але не навічно: під час його походу, укупі з Ольговичами, на Галицьку землю, Київ зайняв Всеволод Чермный, якому P., опосля якоїсь боротьби, зовсім поступився великокнязівський стіл, а сам зайняв Чернігів, де й загинув в 1215 г. Р. і його братові Давиду творець "Слова про Полицю Игореве" говорить: "Ваші шоломи позлащенные давно червоняться кровию; ваші мужні витязі яряться як здичавілі воли, уражені шаблями розжареними". Р. приписується побудова в Києву церкви в ім'я св. Василя (1207) і у Выдубецком монастирі - кам'яної стінки (1199). Він був одружений на дочці половецького хана Белука. Від нього відбуваються князі В'яземські (див. " Повне Зібрання Летоп.", т. II і VII).
В. Р - в.
Рюриковичи - російський князівський род., що роздробився згодом на величезну кількість віток. Розгалуження починається з Володимира Св., при чому до цього всіх відділяється лінія князів Полоцких, нащадків Изяслава Володимировича. По погибелі Ярослава Мудрейшего (1054) його потомство дробиться на вітки, з яких найбільше значення набуває потомство його другого нащадка - Святослава й третього - Всеволода. Святославичи розпадаються на смуги Давидовичей Чернігівських, Ольговичей Новгород-Сіверських і Ярославичей Муромо-Рязанських; Всеволодовичи - або, фактично, Мономаховичи - на смуги Изяславичей Волинських (потім і Галицьких), Ростиславичей Смоленських і Юрьевичей (або Георгиевичей) Суздальських ( від Юрія Довгорукого). Крайня лінія з кінця XII в. роздобула переважне значення меж князями всієї Русі; з неї відбуваються вел. князі Владимирські, потім вел. князі й царюй московські. Із загибеллю Федора Иоанновича (1598) династія Р. закінчилася, але окремі князівські прізвища продовжували існувати й до нашого часу. От список усіх князівських прізвищ, що зараховуються до P.: 1) від князів Полоцких: Вітебські, Изяслсавскиe, Мінські й Полоцкие. 2) Перемышльских: Галицькі 1-й вітки й Перемышльские. 3) Чернігівських: Барятинские *), Белевские, Волконські, Воротынские, Горенские, Горчаковы, Долгоруковы, Елецкие, Звенигородські-Рюміни, Зв.-Барашевы, Зв.-Спячие, Зв.-Шистовы, Зв.Звенцовы, Зв.-Токмаковы, Зв.-Ноздреватые, Карачевские, Кашини, Клубковымасальскиe, Козельские, Кольцовы-Масальские, Конинские, Курлятовы, Литвинoвыmaсальcкиe, Лыковы, Масальские, Мачевские, Мезецкие, Ногтевы-Оболенські, Оболенські, Оболенські-Стригины, О.-Ярославовы, О.-Нагие, О.-Телепневы, О.Овчинины, О.-Чорні, О.-Білі, О.-Золоті, О.-Срібні, Одоєвські, Осовицкие, Перемышльские (Перемышля Калузького), Пенинские, Репніни, Репниныволконские, Святополк-Мирські, Святополк-Четвepтuнcкиe, Спашские, Торусские, Тростенские, Туренины, Тюфякины, Хотетовские, Щепины-Оболенські й Щербатовы.