- ўе в VII в. у франк≥в переважаЇ п≥ше в≥йсько в≥льних, а на жеребц¤х Ї лише дружинники корол¤ (антрустионы); але пот≥м в≥д вестгот≥в, у зв'¤зку з нападами араб≥в, просочуЇтьс¤ й у франкское ур¤д к≥нний лад. “ому що в≥льним сел¤нам було не п≥д силу нести к≥нну службу у в≥ддалених походах, те  аролингам, дл¤ створенн¤ к≥ннот, довелос¤ опиратис¤ на сеньйорат, на в≥дношенн¤ меж сеньйором ≥ його залежними людьми. ѕотреба в нањзниках викликала при  арлу ћартелле ≥ його синах роздачу церковних земель на критер≥¤х прекари¤.  арл ћартелл роздавав церковн≥ земл≥ своњм дружинникам (газиндам) ≥ домагавс¤ в≥д њхньоњ к≥нноњ служби. ѕот≥м на тих же критер≥¤х стали лунати й коронн≥ земл≥, ¤к бенеф≥ц≥њ. « VIII в. дл¤ стану газиндов Ї ≥м'¤ вассов, васал≥в. ¬≥льний, але, по недол≥ков≥ приналежност≥, нездатний до несенн¤ к≥нноњ служби людина могла, ¤к васал, одержати бенеф≥ц≥й або, ¤к поселенець (Hintersasse) - д≥л¤нка оброчноњ земл≥. Ќад≥ленн¤ оброчною землею пересл≥дувало господарськ≥ ц≥л≥, роздача бенеф≥ц≥й - в≥йськов≥. ” васальн≥ справи ставали частково в≥льн≥ люди, частково нев≥льн≥. ¬≥льний ставав васалом методом коммендации (mаnibus incites se tradit) ≥ приносив власному сеньйоров≥ прис¤гу на в≥рн≥сть (per sacramenitum fidelitas promittitur). Ќаприк≥нц≥ VIII в. прис¤га на в≥рн≥сть потр≥бно й в≥д нев≥льних (servi), ¤к≥ одержували бенеф≥ц≥њ або посади (ministeria) або ставали васалами.  арл ¬≥в. ще використовував у власних в≥йнах п≥хоту; Ћюдовик I ≥  арл II збирали в пох≥д лише кавалер≥ю. ¬ 865 г. в≥д власника 12 гуф земл≥ була потр≥бна кольчуга або лускатий панцир, тобто приналежност≥ важенноњ к≥ннот; легка кавалер≥¤ зобов'¤зана була бути з≥ списом, щитом, клинком ≥ луком. ”сюди нижче панцирних лицар≥в в≥льного стану (milites) сто¤ли легкоозброЇн≥ нањзники, нев≥льн≥ по походженню (vavassores, caballarii). « оброчного населенн¤ можна було п≥дн¤тис¤ в министериалы, одержавши посаду при двор≥ сеньйора, нести службу легкоозброЇного нањзника, а пот≥м, заслуживши в≥дпов≥дний бенеф≥ц≥й, перейти в млосну кавалер≥ю й стати лицарем. “аким методом ≥з середовища нев≥льних вид≥ливс¤ прив≥лейований клас дв≥рських слуг (vassi, servi ministeriales, pueri) при багатих феодалах. ¬они займали при феодальних дворах, що насл≥дували двору царському, придворний посади - маршалка, сенешалка, шенка, кеммерера - або посади в домовику й пом≥сному керуванн≥ - ключник≥в, старост, - або несли к≥нну службу, ¤к в≥сники й конвойн≥. « розвитком ленноњ системи министериалы одержували олени й залучалис¤ до лицарськоњ служби. ” Ќ≥меччин≥ министериалы з XI в. становл¤ть особливий стан динcтмaннoв (Dienstmannen), що сто¤ло вище м≥ських жител≥в ≥ в≥льного с≥льського населенн¤, негайно позад в≥льних лицар≥в. ќзнакою њх нев≥льного стану була неможлив≥сть кинути службу по свавол≥. √≥дност≥ стану министериалов надихали в≥льних, а з половини XII в. - нав≥ть авторитетних добров≥льно п≥дкор¤тис¤ сеньйорам, на правах министериалов. ÷е зб≥льшувало положенн¤ класу в публ≥чному св≥тогл¤д≥. 1-ое м≥сце посередин≥ министериалов належало динстманнам корол¤ й духовних кн¤з≥в (Reichsdienstmannen), дал≥ йшли министериалы св≥тських кн¤з≥в.