соч. Р. изд. в 1872 г. П. А. Єфремовими, а в 1893 г. (більш повне), під ред. М. Н. Мазаева (додаток до журнальчику "Північ").
М. Мазаев.
Рись (Lynx) - рід м'ясоїдних ссавців із сем. котяч, що характеризується ознаками: умерено більша голова постачена вухами, що кінчаються пензликом, і по більшій частині густими бакенбардами; тіло стисле, на потужних більших ногах; маленький хвіст, не доходить до землі; крайній кутній зуб нижньої щелепи лише з 2 горбками, носові кістки розділені від верхньощелепних дуже розвиненими міжщелепними відростками лобової кістки. Водяться у всіх частинах світла, не вважаючи Австралії, основним образом у лісистих місцевостях. 1) Звичайна P. (Lynx vulgaris) - більш велике всерозповсюджений вид, практично винищений у Західній Європі, що й стримався тільки в Піренеях, Альпах, Карпатах і в Скандинавії; у північній Рф, Полісся, на Кавказі й Сибіру вона пересічна. 2) Пардовая P. (Lynx pardina) водиться на величезних полуов-ах південної Європи, в індивідуальності на Піренейському. 3) Болотна Р. або чаус (Lynx chaus) водиться практично у всій Африці, у південній і західній Азії ( навколо Каспійського й Аральського морів). 4) Північна або полярна Р. або пишу (Lynx borealis) водиться в Північній Америці на З від Величних озер. 5) Рудувата або червонувата P. (Lynx rufa) - у Північно-Американських Соед. Штатах. 6) Степова Р. або каракал (Lynx caracal) всепоширена по всій Африці й в Індії.
Г. Я.
Р. (охотн.) - харчується різними тваринами, від самого маленького до оленя й лося включно, і птахами, чим наносить значимі спустошення в середовищі потрібних промислових звіриних. Незважаючи на кровожерливість цього звірка, полювання на нього не представляє погрози, тому що поранена P., коли має можливість бігти, постійно віддаляється не лише від людини, та й від собаки; коли ж вона відчуває, що їй не піти, то, захищаючись, гнівно кидається на наиблежайшего ворога й, пускаючи в справу пазурі, часто наносить, особливо собакам, смертельні рани; внаслідок цього необхідно остерігатися підступати до пораненої Р. Особливі полювання на неї - облава й із собаками (гончими, лайками й дворняжками), які, вспугнув P., повинні пекуче переслідувати її до того часу, поки вона не підхопиться, по власному звичаю, на дерево; час від часу P., обдуривши собак, кидається по них же слідам у зворотний бік і, таким образом, попадає під постріл наступних за собаками мисливців. На дереві ж Р. просто підпускає мисливця й часто витримує, не тікаючи, кілька пострілів; говорять, що при випадковій зустрічі з P., сидящею на дереві, можна встигнути сходити додому за рушницею, розвісивши своє платтячко на вітках. Не вважаючи того, Р. добувають капканами, луками й пащами, ставлячи ці пастки на рисячих тропах або близько трупів звіриних, ними задавлених; час від часу їх подманивают кличем зайця, а також заганяють на лижах. Вартість шкурки Р. коливається меж 5 і 20 руб., дивлячись по якості. Див. А. Черкасов, "Записки мисливця Вост. Сибіру" (Спб., 1867); Н. Дублянский, "Лаконічний нарис полювання в Суржанском в." ("Природа й Полювання", 1885, ХII).
С.