В Індії істотна кількість жиру добувається з оселедця (Cl. Neohawii) і акул. У Німеччині на жиротоплення йде нікуди не придатна й дуже шкідлива для інших риб маленька рыбешка - колюшка (завод у Кенігсбергові) і, зрештою, у Рф основним об'єктом жиротоплення служать внутрішності й покидьки від оброблення риби. Особливо найвищої властивості жир виходить із нутрощів судака, практично тьмяний і без аромату. Його вживають для ожиріння сухої паюсної ікри, а також у пишу, при жаренні всякої риби. Але промислової вдачі жиротоплення в російському рибному промислі зараз не має, тоді як раніше, коли астраханський оселедець і мінога йшли тільки на жиротоплення, створення жиру визначалося в 100 - 250000 пуд. раз у рік. Порівн. G. Brown Goode, "The fisheries and fishery industries of the United Slates" (1887, s. V, v. I); "U. S. Fish Commissioners report for 1895" (Вашингтон, 1896); Н. Бородін, "Рибальський відділ на глобальній виставці в Чикаго" (Спб., 1894); Simmonds, "The commercial products of the sea" (Л.. 1883); Беш, "Промисли в Лафотенских островів" (Спб., 1897).
Я. Б - н.
У медицині розрізняють два сорти: очищений, жовтий і неочищений бурувато-жовтий Р. жир. 1-ый добувається фабричним методом. Фабричному сорту риб'ячого жиру, через відсутність у ньому різкого аромату й смаку, віддають перевагу перед різними сортами Р. жиру, приготовленого простими методами, тому що такі препарати, не будучи в достатній мері звільнені від сторонніх домішок і товарів печінки, що розклався, часто ведуть до розладу травлення й не можуть тому призначатися найбільше або найменш тривалий час. Докторське значення Р. жиру залежить практично тільки від жирів, що втримуються в препараті; інші складові частини, як йод, бром, фосфор, жовчні пігменти й солі, перебувають у настільки незначущих кількостях, що не можуть виявити властивого їм терапевтичного діяння. Сиим можна роз'яснити, чому звільнений від жирів морруол не відшукав впровадження в докторській практиці. Не для кого не секрет те, що риб'ячий жир в емульсії розпадається, у зіставленні з іншими жирами, на найбільш маленькі частки й тому легше інших жирів всмоктується; експериментально підтверджене також, що продукт легше інших жирів просочується через звірині перетинки й резвее окисниться. Рослинні олії ще складніше дифундують через звірині перетинки; так напр. прованське масло просочується через крайні в 7 - 8 раз слабкіше риб'ячого жиру, який володіє також в 6 раз большею диффузионною здатністю в зіставленні з коров'ячим маслом. Хоча присутність жовчних кислот у чорних сортах Р. жиру, очевидно, зобов'язане б сприяти найбільш жвавому усмоктуванню таких препаратів, але різниця отут так ерундова, що вона не може поміняти вищенаведеного погляду щодо докторського значення очищеного й неочищеного Р. жиру. Продукт цей можна вводити в організм у відносно величезних кількостях, по 15,0 - 30,0 пари раз у денек, і порівнянний тривалий час. Призначення Р. жиру має на меті підняття загального живлення, тому що легка окисність продукту сприяє заощадженню азотистого матеріалу, що йде на побудову тканин.