Значення поеми полягає в її художній обробці, психічному аналізі й щедро розсипаних мудрейших виреченнях, які й по закінченні семисот років вимовляються грузином з почуттям особливого благоговіння. Р. вселяє "звільняти рабів", проголошує рівність статей ("породження лева залишається левом, однаково, якого б підлоги воно не було"), волає до щедрої милості: "що роздане тобою - твоє, що немає - загублене". Особисті нагороди він ставити вище авторитетного походження, славну погибель віддає перевагу соромному життя, не терпить брехливу людину, заявляючи: "єресь і зрада - дві рідні сестри". Подібні думки зробили "Барсову шкіру" виховною книжкою для народу, а професійна техніка зробила її для грузинів синонімом піднесеної й художньої поезії. Поема переведена, частиною в повному виді, частиною в уривках, на яз. німецький (Leist, "Der Mann im Tigerfelle", Лпц., 1880), французький ("La peau de leopard", 1885), британський, російський, польський і вірменський. Опосля 1712 г. вона була пару раз написана в С.-Петербургові й у різних городках Грузії. В 1855 г. у Москві виникла катастрофа "Барсова шкіра", написана на рос. яз., у віршах, принцом Окропиром. Не для кого не секрет те, що поема Р. в 1890 г. була перероблена К. Месхи в драму, яка була поставлена в Тифлисе. Віршований рос. переклад уривка з " Барсової шкіри", Бардтинского, напеч. в "Ілюстрації" (№№ 6 - 7, за 1845 г.). Див. Хаханов, "Нариси по історії груз. словесності" (вип. II, стор. 243 - 298). Найкраща критична ст. про інтерполяції належить А. С - чи; вона донині триває друкуванням у груз. журн. "Моамбэ", починаючи з 1895 г. (з перервами). Найкраще видання поеми, із забезпеченими ілюстраціями, виникло в Тифлисе, в 1889 г. А. Хаханов.
Рута (Ruta L.) - родовий заголовок рослин із сем. рутових. Зрозуміло до 40 видів P., що дико зростають у середземноморських областях, у Зап. і Середньої Азії. Одні з їхні довголітні травички, інші - напівчагарники. Листи трійчасті або пір'ясті, поцятковані залізяками, з ефірним маслом, що пахне. Квітки правильні, двостатеві, зібрані на вершині стебла у вильчатые суцвіття. Чашечка, що залишається, заурядно 4, пореже трьох-пятираздельная; пелюсток 4 - 5; тичинок 8 - 10; зав'язь четырех-пятилопастная; плід - багатонасінна коробка, що розкривається тріщинами. Більш звичайний вид - R. graveolens L., нагое, сизозеленое, півчагарникова рослина, до 40 стм. высотою; листи перисторассеченные; суцвіття - щиткообразная мітелка. Рослина містить острогорькое ефірне масло й із часів римлян уживається як пряність і зміцнювальний засіб. Запах Р. противний кішкам і пацюкам. Цей вид дико виростає в Європі; у нас розводиться в садах. На півдні Рф дико виростає Ruta Bichersteinii Neilr.
С. Р-В.
Рута (Ruta graveoleus L.) - напівчагарник, виростає в здичавілому стані в південній Європі й Криму, по кам'янистими, освітленим сонцем, місцям. Здичавілі різновиди: узколистная (anguslifolia Pers.) і гірська (montana L.); у городах і садах середньої Європи розвідати "звичайну P." (vulgaris Alf.), із широкими листами, у південній Європі "болышелистная" (macrophylla Sol.) і "прицветковая" (bracteosa Alf.), із ще більше більшими листами.