був повинен сприяти найбільш тіснуватому з'єднанню Малоросії з Росією у відношенні адміністративному. В 1765 г. Р. прибув у Малоросію й, об'їхавши її, запропонував малороссийской колегії зробити "генеральний опис" Малоросії. Так з'явилася іменита Р. опис. В 1767 г. була скликана в Москві комісія для складання укладення. Різні класи малоросійського народу також повинні був відправити в неї власних представників. Політика Катерини II, яку проводив P., змушувала, вообщем те, боятися, що в комісії можуть бути заявлені прохання про збереження малоросійських пільг; тому Р. копітко дивився за виборами й складанням наказів, втручався в них і домагався грізних заходів, як це було, напр., при вибиранні депутата від шляхетства в м. Ніжині. В 1768 г., коли спалахнула турецька війна, Р. призначений був командуючим 2-ой армією, яка покликана була лише опікувати рос. границі від набігів кримських татар. Але скоро имп. Катерина, незадоволена повільністю кн. А. М. Голіцина, що командував действующею армією, і не знаючи, що йому вдалося вже розбити турків і заволодіти Хотином і Ясами, призначила на його місце Р.
Незважаючи на свої порівнянне слабенькі сили й недолік продовольства, Р. розв'язав діяти наступально. 1-ая зухвала битва відбулася 7 липня 1770 г. при Лapге, де Р. з 25-тисячним військом розбив 80-тыс. татарський^-татарський-турецько-татарський корпус. Ще найбільше прославила ім'я Р. перемога, здобута їм 21 липня над удесятеро найсильнішим ворогом при Кагуле й вознесшая Р. у ряд перших полководців XVIII в. Опосля даної для нас перемоги Р. ішов по п'ятах ворога й по черзі зайняв Ізмаїл, Килию, Акерман, Браилов, Исакчу, Бендери. В 1771 г. Р. переніс військові діяння на Дунай, а в 1773 г., наказавши Салтыкову осадити Рущук і відправивши до Шумле Каменського й Суворова, сам осадив Силистрию, але, незважаючи на багаторазові часткові перемоги, не міг заволодіти этою міцністю, так само як і Варною, внаслідок чого ж відвів армію на лев. зберігав Дунаю. В 1774 г. Р. з 50-тыс. військом виступив проти 150-тыс. турец. армії, яка, уникаючи битви, зосередилася на висотах у Шумлы. Р. із частиною власного війська обійшов турец. стан і відрізав візирові повідомлення з Адріанополем, що викликало в турец. армія таку паніку, що візир прийняв усі мирні умови. Так укладений був кучук-кайнарджийский, що доправив Р. фельдмаршальський жезл, найменування Задунайського й ін. заслуги. Імператриця ввічнила перемоги Р. пам'ятниками-обелісками в Королівському Селі й у Спб. і пропонувала Р. "в'їхати в Москву на тріумфальній колісниці через святкові ворота", але він відмовився. Опосля турецької війни Р. знову вернувся в Малоросію й підготовляв рівномірне введення в ній загальноруських порядків, що й відбулося в 1782 г., з поширенням на Малоросію установи про губернії. Перебування Р. у Малоросії сприяло з'єднанню в його руках большенных земляних багатств, які частково були придбані методом покупки, частково методом дарування. Загинув у селі й на самоті. Див. Сакович, "Історичний огляд діяльності гр.