Предки його французького походження. Скінчив курс у столичній медико-хірургічній академії. Полягав ад'юнктом при академії, а пізніше проф. зоології в моск. унив. Був першим директором комітету акліматизації звіриних і рослин і видавав при Суспільстві Випробувачів Природи 1-ый естественноисторический, що користується популярністю журнальчик у Рф: "Вісник природничих наук", у якому розташував ряд професійних статей. Р. був обдарованим представником био напрямку в геології й одним із прихильників трансформізму в Рф. Будучи багатобічним ученим, він залишив дослідження із зоології, палеонтології й геології. Опосля його залишилося трохи учнів, що займали кафедри в столичному інституті. Найголовніші роботи P.: "Aegoceros Pallasii, ein neuer russischer Zweihufer" ("Bull. de la Soc. de Mos.", 1841), "Les principales variations de Terebratula acuta, dans l'oolithe de Moscou" (ib, 1944), кілька статей по геології й палеонтології окружностей Москви (iь., 1846 - 48 і 49) і ін. Біографія Р. складена його учнем А. Богдановым (в "Звісток Mocк. Общ. Люб. Природознавства).
Румелия (Rumili, тобто країна ромеев, греків) - за старих часів так називалася провінція Європейської Туреччини, що містила в для себе найдавнішу Фракію й частина Македонії; намісник і командуючий військами Р. йменувався беглербегом і мав резиденцію в Софії. В 1836 г. резиденція намісника Р. була перенесена в Монастир, сама ж область була обмежена західно-македонськими й албанськими землями. Заголовок провінції Р. пропало опосля адміністративних реформ 1864 г. : у дійсний час воно заурядно вживається для позначення приналежної ще Туреччини частини Фракії. В 1878 г. була утворена провінція Східна Румелия, із земель Сливненского й Филиппопольского санджаків, із придачею 2-ух каз Адрианопольского; ці землі, по Сан-Стефанскому договору, повинні були увійти до складу Болгарії, але берлінським конгресом з них утворена була автономна турецька провінція, яка, перебуваючи під непосредственною военною й политическою владою султана, полягала в керуванні особливого генерал-губернатора із християн, призначуваного султаном за згодою держав. Опосля перевороту 18 верес. 1885 г. Східна Р. практично об'єднана з Болгарією. В 1896 г., коли Порта визнала царевича Фердинанда болгарським князем, вона відразу із сиим призначила його генерал-губернатором Вост. Р. По берлінському трактату, Вост. Р. обіймаючи область верхньої Марицы й Тунджи була обмежена із Із Балканами, з У Чорним морем, з 3 вододілом Марицы й Искера, а з Ю полосою, проведенною із заходу на схід меж 41°36' і 42°12' сев. широти. За турецько-болгарською згодою від 1 березня 1886 м. Туреччини повернуто обоє прилягаючі до південної границі околиця Кырджали ( близько 850 кв. км.) і Рупчос (1150 кв. км.), які втримуються Туреччиною до того часу, поки керування Вост. Р. і Болгарією буде зосереджено в одному особі. Географічний і історичний нарис Вост. Як би це було не дивно, але р.
Рум'янців (Микола Петрович, 1754 - 1826) - старший нащадок графа П. А. Р.