Див. "А. Г. P.", біографічний нарис і музичні лекції, С. Кавосдехтяревой (Спб., 1895); "Антон Григорович P. " (замітки до його біографії, д-ра М Б. Р - га. Спб., 1889: там же, 2 видання); "Антон Григорович P." (у мемуарах Лароша, 1889, ib.); Emil Naumann, "Illustrate Musikgeschichte" (Б. і Штутг.); B. C. Саме-Собою зрозуміло, баскин, "Російські композитори. А. Г. P." (М., 1886); К. Галлер, в №№ 721, 722, 723 "Глобальної Ілюстрації" за 1882 г.; Albert Wolff, "La Gloriole" ("Memoires d'un paristen", U., 1888), "Прийдешній 50-літній ювілей артистичної діяльності А. Г. P. " (" Цар-Дзвін"): " До 50-літньому ювілею А. Г. P.", Don Mequez (Одеса 1889); А. Г. P." (біографічний нарис Н. М. Лиссовского, "Музичний Календар-Альманах", Спб., 1890); Riemen, "Орегаhandbuch" (Лпц., 1884); Zabel, "Anton Rubinstein. Ein Kunsterleben" (Лпц., 1891); "Anton Rubinstein", у британському журнальчике "Review of Reviews" (№ 15, груд. 1894, Л.); "А. Г. P.", стаття В. С. Баскина (", Що Спостерігає", березень, 1895); М. А. Давидова, "Мемуари про А. Г. P." (Спб., 1899). Н. С.
Рубинштейн (Микола Григорович) - брат попереднього, піаніст-віртуоз (18351881). 7 років уже концертував разом із братом. Навчався в Берліні в Куллака грі на фортепіано й у Дена теорії музики, потім займався у Виллуана. Закінчивши курс в інститут, Р. в 1860 г. став на чолі столичного відділення російського музичного суспільства, а в 1866 г. зробився директором знову заснованої моск. консерваторії, з якої не розставався до самої погибелі й для якої надзвичайно багато зробив. Р. був видатним викладачем по грі на фортепіано, гарним капельмейстером і масивним, першорозрядним піаністом-художником. За кордоном Р. концертував зрідка: в 1872 г. він відіграв у Відню, в 1872 г. організував російські концерти на глобальній виставці в Парижу, будучи першим суворим пропагандистом російської музики у Франції. У цих концертах Р. виступав диригентом і піаністом. Сприяння юн талантам, що починають, було його пристрастю; можна сказати із упевненістю, що в композиторській кар'єрі П. І. Чайковського Р. відігравав немаловажну роль. Популярність Р. у Москві й вообщем у Рф, не тільки лише як музиканта, та і як добродійника, була надзвичайно велика. Збір з концертів, даних їм наприкінці 70-х років в 33 городках Рф, був пожертвуваний їм на користь Червонуватого хреста. Р. придумував не досить, тільки для фортепіано. По погибелі Р. виданий був столичною компанією Юргенсона альбом, у який увійшли вий фортепианные твору Р. Н. С. Рубль - у стародавності означав заклепку; так Ян Вышатич, посланий величним князем в 1071 г. на Белоозеро для винищування волхвів, рублем заклепав рот в 1-го волхва. В IV в. Необхідно підкреслити те, що р. є единицею цінності. Ці Р. були срібні злитки у вигляді брусків, вагою до напівфунта кожний: такі злитки перебувають у майже всіх минцкабинетах. Арабський подорожанин XIV в. Ибн Батута визначав цінність Р. в 5 арабських унцій. В 1389 г. св. Купріян, митрополит київськ, що заборгував у Царьграде тыщу старенькых новгородських P., зобов'язався сплатити цей борг білками, "уважаючись білки добрі тыщу по 5 рубльов" як випливає, на Р.