Ms 545), "«н¤тт¤ ≥з хреста" (1613 - 14 г., є 546), "Ќебесне в≥нчанн¤ ѕресв. ƒ≥ви" (є 547), "¬енера й јдон≥с" (ок. 1615 г., є 549), "ѕерсей ≥ јндромеда" (нап. ок. 1612 - 15 г., є 552), "Ѕоротьба кентавр≥в з лапифами" (еск≥з, є 553), "јль¤нс земл≥ з водою" (є 554), "ѕоверненн¤ римського проводир¤ з походу" (є 556), портрети кор. ѕилипа IV ≥ його подружж¤ ™лизавети ‘ранцузькому (1628 - 29 г., єє 559 - 560), "—лава й апофеоз »акова I (2 еск≥зу дл¤ уатгальских плафон≥в, єє 572 ≥ 573), портрет  арла де-лонгвал¤ (є 574), ≤забелли Ѕрант (є 575), —усанны ‘оурман ≥ њњ дочки,  атарины (є 635), к≥лька портрет≥в неизв. ос≥б (єє 578, 579, 582, 583, 586, 588), два зображенн¤ францисканских ченц≥в (є 590), "ѕастушача сцена" (ок. 1635 - 37 г., є 591), "—кульптура ÷ереры" (. є 593) ≥ "ќтцелюбие римл¤нки" (є 1785). ¬ ≥стор≥њ мистецтва –. Ї найб≥льшим ≥з представник≥в не лише фламандськоњ, та й вообщем Ївропейському живопису XVII ст≥л., що з'Їднували у власн≥й творчост≥ ген≥альну самобутн≥сть ≥з ус≥м найкращим, що могло бути успадковане њм в≥д його попередник≥в. ¬ивчаючи в першу половину власного житт¤ зразков≥ добутки висококласних ≥тал≥йських майстр≥в ери ¬≥дродженн¤, в≥н брав в≥д, ¤к ми звикли говорити, кожного з них ≥ нав≥чно засвоњв дл¤ себе прийманн¤ й властивост≥, г≥дн≥ насл≥дуванн¤: в≥д “иц≥ана й ѕ. ¬еронезе запозичив с¤йво й життЇв≥сть колориту, граючи у власних картинах ¤к би ц≥л≥ симфон≥њ фарб; в≥д ћ≥келанджело - потужн≥сть ф≥гур ≥ енерг≥йн≥сть руху, по переваз≥ драматичного; в≥д Ћ. да ¬≥нч≥ й –афаел¤ - досконал≥сть малюнка ≥ ¤сн≥сть композиц≥њ; в≥д  орреджо - пластичн≥сть форм ≥ мистецтво св≥тлот≥н≥; в≥д ус≥х укуп≥ - незм≥нна запопадлив≥сть до досл≥дженн¤ натури, ¤кийсь не був би сюжет. ÷¤ запопадлив≥сть, укуп≥ з≥ своЇю любов'ю художника до реальност≥, було запорукою його стр≥мких фурроров: в≥д учн≥вського коп≥юванн¤ ≥тал≥йських майстр≥в ≥ в≥д насл≥дуванн¤ њм у позначених в≥дносинах в≥н скоро переб≥г до самост≥йноњ творчост≥ й, дотримуючись принцип≥в живописц≥в ери ¬≥дродженн¤, прикувавс¤ до натури, ¤к до невичерпного джерела натхненн¤, став або в≥дтворювати њњ з возможною близьк≥стю до нењ (у портретах, мисливських сценах, пейзажах) або ≥деал≥зувати њњ на ірунт≥ вроди, рел≥г≥йного почутт¤ ≥ поетичного вимислу (у рел≥г≥йних, м≥фолог≥чних ≥ алегоричних картинах). «в≥дси - суб'Їктивн≥сть ≥ життЇв≥сть тип≥в у самост≥йних добутках P., тип≥в, що нос¤ть на дл¤ себе колоритну печатку фламандськоњ нац≥ональност≥, нисколечко не схожих на виведен≥ на сцену ≥тал≥йськими майстрами. «в≥дси також - внутр≥шн¤ сила й зовн≥шн¤ правда компонуванн¤ сюжет≥в. «в≥дси, зрештою, разюче надбанн¤ й достаток зм≥сту й ориг≥нальн≥сть його трактуванн¤, ¤кими р≥знитьс¤ б≥льша частина картин –. ¬ообщем це був реал≥ст, але в самому найвищому значенн≥ слова, що в≥дкидав випадковий др≥б'¤зки природи, що й в≥дтворював лише звичайн≥ й найпрекрасн≥ш≥ њњ риси, - живописець, що залишавс¤ пост≥йно близьким до реальност≥, нав≥ть у вар≥антах њњ п≥днесеноњ ≥деал≥зац≥њ в картинах на рел≥г≥йн≥ й м≥фолог≥чн≥ теми.