у карфагенян залишилися тільки Лилибей і Дрепан. Римляне осадили Лилибей. Необхідно відзначити те, що потім щастя на час змінило їм: Публий Клавдій зазнав запеклої поразки, близько Дрепана, від Атарбала. Інший римський флот постраждав від бури. Гамилькар ствердився на горі Эркте й на Эриксе. Римляне знову зробили флот і одержали в 241 г., близько острова Эгузы, перемогу, яка коштувала карфагенянам 100 20 кораблів. Зараз, коли й море було в руках римлян, Газдрубал Барка впевнився в неможливості далі стриматися на півострові. Це повело до висновку миру, по якому римляне роздобули всю карфагенскую Сицилію й острова, що лежать меж Італією й Сицилією. Сицилія стала римською провінцією. Не вважаючи як би того, Карфаген зобов'язався виплатити в 10 років контрибуцію в 3200 талантів. Усе знають те, що негайно по закінченню війни з Римом, Карфагену довелося винести млосну боротьбу з найманими військами, яка тривала практично три роки й 4 місяця. У зв'язку із сиим повстанням стояло придбання римлянами Сардинії: сардинские найманці піддалися Риму, і римляне захопили карфагенскую частина острова. Це знову повело було до війни, від якої римляне відмовилися тільки одержавши винагороду в 1200 талантів. У наступні потім роки Гамилькар Барка, глава патріотичної партії, яка вважала неминучої війну з Римом, зробив в Іспанії для Карфагена відшкодування за втрату Сицилії й Сардинії. Зверніть увагу на те, що завдяки ньому і його зятеві й спадкоємцеві Газдрубалу, південь і схід Іспанії стали карфагенскими; отут була створена (основним образом з аборигенів) гарна армія, що перебував у повному розпорядженні власного головнокомандуючого, а срібні рудники давали значимі гроші. Римляне скоро направили увага на посилення власного ворога, уклали в Іспанії альянс із грецькими городками Сагунтом і Эмпориями й затребували, щоб карфагеняне не переходили за ріку Ебро. В 220 (або в 221 г.) загинув Газдрубал, і його місце зайняв по обранню війська нащадок Гамилькара, Ганнибал;, що успадковував від батька ворожнечу до Рима. Ганнибал розв'язав користуватися для війни з Римом обставинами, сприятливо сложившимися для карфагенян. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що цизальпинская Галлія не була ще замирена римлянами, а викликані иллирийскими справами незгоди з Македонією загрожували їм війною на Сході. Ганнибал напав на союзний з Римом Сагунт і побрав його, опосля 8 мес. облоги. Як би це було не дивно, але коли римські посли одержали в Карфагені відмова видати Ганнибала, була оголошена війна (218). У той час, як римляне покладали надії вести її в Іспанії й Африці, Ганнибал склав план, по якому основним театром війни зобов'язана була стати Італія: Ганнибал покладав надії нанести отут рішучий удар Риму, зробивши операційним базисом Цизальпинскую Галлію, тільки-тільки скорену римлянами. Він плекав надію на ініціативну допомогу з боку галлів і навіть із боку италийских союзників, що тяготилися підпорядкуванням Риму. Забезпечивши військом Лівію й Іспанію (де він залишив близько 15 тыщ власному братові Газдрубалу), Ганнибал перебіг Піренеї з 50 тис.