є прихильником звільнення, яким його розуміли найкращі діячі фермерської реформи, Свої думки Р. виклав в 4 листах, написаних їм Панові з Вильдбада, Карлсруэ й Дрездена. Добування із цих листів, виготовлене самим P., дискуссировалось основним комітетом під особистим головуванням Пана; у тому ж дусі були складені й правила, дані в керування комітету. Коли, на початку 1859 г., були засновані редакційні комісії, на Р. було покладене головування в них, із правом віддати їм внутрішній пристрій по його наиблежайшему розсуду. У перших засіданнях комісій Р. ретельно виклав свої думки про підстави реформи, схвалені Паном: звільнення фермерів із землею, викуп за допомогою уряду, скорочення, по здатності, перехідного срочнообязанного стану, переклад фермерів з панщини на оброк, самоврядування звільнених фермерів у їхньому сільському побуті. Р. почав роботу в комісіях, за його словами, "з молитвою, із благоговінням, з жахом, з почуттям боргу"; до самої власної погибелі він давав напрямок усім їхнім роботам, соглашал, що виникали різнодумства; у перший раз застосував гласність при розробці законодавчих заходів, надрукувавши "праці" комісій у кількості 3000 екземплярів для розсилання всім особам, які могли виявитися корисними справі. 6 февр. 1860 г. Р. загинув, не встигнувши закінчити справи реформи, хоча, вообщем, найголовніші частини проекту " Положення про селянах" були вже вироблені; складена їм перед загибеллю для Пана записка по селянській справі послужила, по Високому велінню, наставлянням для майбутньої діяльності редакційних комісій під головуванням гр. Панина (вона була написана в маленькому числі екземплярів для членів головного комітету й ін. осіб і передрукована в "Російському Архіві", 1868, і "Русявий. Старовині", 1880, XXVII). Опосля видання положення 19 лютого була покладена, по Высоч. велінню, на гробницю Р. золота медаль, установлена за праці по звільненню фермерів; удова Р. зі спадним потомством була зведена в графську гідність. В 20-х роках Р. надрукував кілька п'єс у журнальчиках і трагедію "Персей" (1823); уривки з його катастрофи "Дмитро Пожарський" написані в 1827 г. в "Столичному Віснику"; два пізніші вірші Р. наведені в "Русявий. Старовині" (1870, II). І навіть не треба й говорити про те, що див. Н. П. Семенов, "Діяльність Р. у редакційних комісіях із селянської справи" ("Русявий. Вісник", 1864, № 10 - 12); його ж, "Хвороба й кончина генерала P. " (ib., 1866, № 2); його ж, "Звільнення фермерів" (Спб., 1889 - 91); Джаншиев, "Ера величних реформ" (7 изд., М., 1898); Ф. Еленев, "Я. І. Р. і його діяльність у селянському вопросце" (Спб., 1860); його ж, "Два документи з паперів Я. І. P." ("Русявий. Архів", 1873, № 1 - меж іншим, записка Р. про відносини його до комплоту декабристів); його ж, " 1-ые кроки звільнення фермерів" (Спб., 1886); А. Безсумнівно, варто згадати те, що галахов, "Мої зносини з Я. І. Р., 1850 - 58" ("Русявий. Старовина", 1879, XXIV); "Записки сенатора Я. А. Було б погано, якби ми не відзначили те, що соловйова про селянську справу" ("Русявий.