Див. гр. М. Толстой, "Античні святині Ростова Величного" (М., 1847); "Літописний огляд достопам'ятних подій Ростовської області" ("Ярославські Єпархіальні Відомості", 1868, № 9 і сл.); "Історичні. відомості про гір. Ростові на донові Ярославської губ." (ib., 1869, № 20 і сл.).
Ростовський повіт займає южн. і частково юго-вост. окраїну Ярославської губ. 3744, 3 кв. вер. або 395583 дес. Поверхня в. не схожа: у середині значима улоговина, найбільше 30 вер. у поперечники, найбільш низька частина якої зайнята оз. Ростовським (Неро або Каово) і прорізана майже всіма ріками й річками; більш значимі з них: Которость (174 в.), Лахость, Устя, Мокза, Сара й Нерль. Наречена улоговина облямована грядою височин. Усім відомо про те, що більш піднесена крапка - 800 фт. над поверхнею оз. - лежить у Ярославському в., біля пог. Благовіщенського. Можливо й те, що в майже всіх місцях в. зустрічаються окремі низькі бугри й навіть ланцюга бугрів, з яких одна тягнеться від зашт. гір. Петровска на 3 і потім у глиб Угличского в. Усі бугри й гряди містять усередині себе пісок і гравій, а в інших місцях і камені діориту. За течією Которости зустрічаються час від часу белемніти, хоча камені отут відсутні. Берега р. Сары оголюють глинисті піски жовтуватого кольору; невдалині выказывается нетовстий шар торфовища, що лежить у піску. Близь с. Сабурова раз у рік під час повіддя вимиваються шматочки викопного темного дуба, а час від часу й кістки мамонта. В оголеннях на р. Саре можна розрізнити: рослинний шар і надзвичайно міцну глину, мягенький жовтуватий пісок; червонуватий грубозернистий піщаник, що переходить у конгломерат з маленьких камінчиків, пофарбованих у червоний колір; зрештою, сірувату, піщанисту глину, що утворює нижній уступ. Поблизу Ростова, близько Варницкого мручи, існував колись солеваренный завод, на що показує заголовок монастиря й збережені дотепер сліди будинків, 2 солоних ключа й соляна вода в колодязі села. По берегах оз. Неро, у лощині й по скатах найближчих височин, тягнеться смуга чорнозему, точніше - чорної мулкуватої землі, повсевременно перехідної в так наз. сірувату землю. Найкращої властивості такий чорнозем залягає на просторі 5 - 10 в. колом оз. За течією pp. Которости й Устя зустрічається мною поемных лугів; місцями зустрічається глинистий ґрунт, більша ж частина повіту, як і вообщем у Ярославській губ., має суглинний ґрунт. Озера: Ростовське або Неро й маленькі: Осоевские, Рюмниково й Годеновские ( біля зашт. гір. Петровска), Карашское, Чашницкое й Дмитриевское - уздовж Петровскоюрьевского торговельного тракту; Монастирське й Кабан - на Ю в. і Агинское - на ЮЗ ( біля пог. Благовіщенського); усі ці озера ( крім Неро) від 2 до 4 в. в окружності, а якісь з'єднані меж собою протоками. Боліт багато; найбільше
- Сахотское, біля групи Годеновских і Осоевских озер, длиною до 12 вір. ДО З від оз. Неро тягнуться неосяжні Шалковы або Погані болота. Усі вони купинясті, місцями поростили маленьким березняками, покриті мохами й представляють безперечні сліди торф'яних покладів.