В 1815 г. Р. переносить свою діяльність у Неаполь, законтрактований імпресаріо Барбайя. Знайомство зі співачкою Кольбран, яка потім стала його дружиною, мав величезний вплив на напрямок діяльності Р. Маючи у виді драматичний талант даної нам співачки, Р. перебіг тільки на опери драматичні, практично закінчивши своє служіння опері-буф відомим "Севильским цирюльником", який, опосля незрозумілого фуррора на першій виставі (в 1816 г., у Римі), скоро опанував увагою публіки й з тих пор до нашого часу користується повсюдним і постійним фуррором. Невичерпна творча діяльність Р. тривала з 1808 до 1829 г., коли P., поставивши в Парижу "Вільгельма Телля", покінчив з кар'єрою оперного композитора, маючи лише 37 років від роду. Містечка Італії, Відень, Лондон дали Р. славу й стан, але Париж мав на нього самий благодійний художній вплив. З переселенням Р. у Париж, в 1824 г., починається зміна в напрямку його опер. Посередині віртуозного блиску колишніх його добутків зустрічалися тільки епізодично пориви справжнього драматичного дарування; зараз колоратура відсувається на 2-ой план, поступаючись місцем свідомому драматичному руху. Свою колишню оперу "Магомет" P., усвідомлюючи новітні умови, з якими йому довелося вважатися в Парижу, переробив; під заголовком "Облога Коринфа" вона була дана на сцені Большенный опери в 1826 г. У розумінні драматичному була перероблена й опера "Мойсей", дана там же в 1827 г.; потім випливала смішна опера "Граф Кричи". "Фенелла" Обера й опери Спонтини дуже подіяли на P.: його "Вільгельм Телль" представляє такий вищий щабель в області опери , як музичної драми, до якої Р. ніколи не доходив до цього, Чудово, що цей серйозний добуток, що займає й дотепер видне місце в ряді найвидатніших опер, було написано в 6 місяців. Хоча опера ця мала фуррор, але його не можна йменувати блискучим. На припинення оперної діяльності Р. впливала й та подія, що липнева революція 1830 г. позбавила його положення директора придворної музики й генерального інспектора співу у Франції, яким він скористався при Карлу X. Одержуючи платню в 20 тыщ франків, Россіні вважав себе морально зобов'язаним писати для царської опери . Остигання театральної адміністрації й частково публіки - з однієї сторони; відсутність примусу до писання опери - з іншої, далечіні волю ледачій південній натурі P., у продовження 21 року, що не знав спокою: він замовк і лише час від часу писав для власної насолоди й для власних друзів. Так виникли "Stabat Mater" в 1841 г., "Tantum ergo" в 1847 г., меса в 1864 г. і кілька маленьких речей. В 1867 г. Р. написав для глобальної паризької виставки кантату: "Le chant du Titan". Усього P. написав найбільше 50 більших добутків, світських і духовних. З них чудові, не вважаючи згаданих вище, " Сорока-Злодійка" (1817), "Ченерентола" (1817), "Семіраміда" (1823). Див. Giuseppe Carpani, "Le Rossiniane ossia lettere musico-teatrali" (Падуя, 1824); Beyle ( під псевдонімом Stendhal), "Vie de Rossini" (П., 1822); Wendt, "Rossini's Leben und Treiben" (Лейпциг); Escudier, "Rossini, sa vie et ses oeuvres" (П., 1854); Nicolo Bettoni, "Rossini e la sua musica" (Милан, 1824); Papillon, "Lettre critique sur Rossini" (Пap., 1823); Montazio, "G.