ѕопадаютьс¤ слабеньк≥, але дл¤ того часу варт≥ уваги проблиски справжнього елемента. –. Ћорриса обриваЇтьс¤ на розлуц≥ закоханих; "Bel-Accueil" укладений у вежу, де його тримають у полон≥ "Peur", "Male-Bouche" ≥ "Jalousie". ≤з продовженн¤ роману ∆ан  лопинель, уродженець м≥стечка ћэнга, зробив р≥д поетичноњ енциклопед≥њ; ірунтовний знавець схоластичноњ науки середньов≥чч¤, в≥н зв'¤зав з розвитком романтичной ≥нтриги поеми неос¤жну комп≥л¤ц≥ю, де говоритьс¤ взагал≥ про все. "ѕауперизм ≥ майнова нер≥вн≥сть, суть царськоњ влади, походженн¤ крањни й публ≥чних посад, правосудд¤, ≥нстинкт, природа зла, походженн¤ сусп≥льства, приналежност≥, шлюбу, з≥ткненн¤ меж б≥лосн≥жним ≥ чорним дух≥вництвом, меж жебручими орденами й ≥нститутом, безперервний процес творенн¤ й руйнуванн¤ в природ≥, в≥дношенн¤ природи до мистецтва, пон¤тт¤ про волю, њњ з≥ткненн¤ з божественним передбаченн¤м, походженн¤ зла й гр≥ха, людей у природ≥ ≥ його безладн≥сть у њњ стрункому пор¤дку, р≥зн≥ спостереженн¤, м≥ркуванн¤ й п≥дтвердженн¤ щодо веселки, дзеркал, обману емоц≥й, бачень, галюцинац≥й, чар≥вництва й нав≥ть в≥домого ¤вища роздвоЇнн¤ св≥домост≥ - от лакон≥чний список вопросцев, що зад≥нутьс¤ ∆аном де ћэнг, не говор¤чи вже про повчальн≥ й сатиричн≥ теми, що мають найб≥льш пр¤ме в≥дношенн¤ до д≥њ роману, ≥ великоњ к≥лькост≥ м≥фолог≥чних розпов≥дей, вит¤гнутих з ќв≥д≥¤, ¬ерг≥л≥¤ ≥ т.д." (Ћансон). ”се це розкидане в надзвичайному розгард≥¤ш≥, але д≥Ї на ≥де¤, ставить см≥лив≥ вопросцы, даЇ зухвал≥ в≥дпов≥д≥, збуджуЇ сумн≥ву, небачен≥ дл¤ того часу (напр. - володар≥ панують ≥з вол≥ народу й зак≥нчать панувати "sitot que le peuple voudra", ≥ т.п.). ”чений ≥ в≥льний мислитель, буржуа, творець нескончаемо далекий в≥д " чемноњ любов≥" Ћорриса; роман сприймаЇ в нього новий напр¤мок, найб≥льш реальне й позитивне: ¬енера виручаЇ "Bel-Accueil", амур зриваЇ "–озу". ћр¤чн≥ алегор≥њ в≥д≥грають у продовженн≥ таку ж роль, ¤к ≥ в перш≥й частин≥, але поетичне даруванн¤ ∆ана де ћэнг неодм≥нно. «верн≥ть увагу на те, що добуток його - один з перших проблиск≥в майбутнього гуман≥зму; воно викликало на себе обуренн¤ клерикал≥в. √ерсон засуджував його ≥з церковноњ кафедри, а на захист його став ∆ан де ћонтрейль, один з перших французьких гуман≥ст≥в. ѕекуче нападала на роман ’ристина де ѕизан, обурена його грубим ≥ презирливим в≥дношенн¤м до дам. ѕопул¤рн≥сть роману –. була так велика, що збереглос¤ найб≥льше чому дв≥ст≥ рукопис≥в його; в≥н був переведений на ¤з. ≥тал≥йський, фламандський ≥ британський (меж ≥ншим - „осером) ≥ в еру ¬≥дродженн¤ написаний багато раз, а пот≥м оновлений ≥ виданий знову за редакц≥Їю  лемана ћаро. —учасники творц¤ - ¤к друз≥, так ≥ вороги його - нац≥лювали увагу не на см≥лив≥сть ≥ глибину зм≥сту роману, а приемущественно на зовн≥шн≥ детал≥, час в≥д часу над м≥ру справжн≥. Ќов≥тн≥ виданн¤ ром. P.: ћeоn (1813), Fr. Michel (1872). ѕор≥вн. E. Langlois, "Origines et sources du Roman de la Rose" (1891).
јр. √.
–оман —ладкопевец - творець п≥сень, ≥менованих кондаками й уживаних дотепер у православн≥й церкв≥ (напр.