Такі романи так наз. бретонського циклу, що виявили потужний вплив на оповідальну літературу інших держав. Менторські розповіді представляють собою, у більшості випадків, обробки так наз. мандрівних розповідей; усі старання їх творців орієнтовані до того, щоб пристосувати їхній зміст до цілям християнської моралі. На ґрунті цих повчальних розповідей розвилися французькі фабліо, у яких, вообщем, поряд із сюжетами, узятими зі Сходу, зустрічаються сюжети народно-побутові, навіяні сучасним життям. Виниклі в стінках міст, фабліо захищають інтереси міських жителів і часто ставляться сатирично до представників інших станів: до порочного й скупого духівництва, до прихожого в занепад лицарства, до дотепного, але морально, як усім відомо, грубому селянству. Ці маленькі по розміру сатиричні розповіді розлітаються в перекладах і переробках по всій Європі й дають поштовх і матеріал для створення всестанової італійської новели, яка в перший раз домагається художньої обробки в "Декамероне" Боккаччо. Як би це було не дивно, але рух, повідомлений оповідальної літературі генієм Боккаччо, не сповільнило принести свої плоди в різних видах Р. Від Декамерона йде ціла серія італійських новелістів XV і XVI в. "Амето" послужив першим прототипом пастушачого Р. у Європі, а психологія любовної пристрасті в "Фиаметте" не залишилася без впливу на появу психічного Р. у Франції XVII в. Французькі фабліо, німецькі жартівливі розповіді (Schwanke) і італійські новели містять у для себе складені елементи сьогодення P., якої в перший раз з'явився на іспанському ґрунті, у формі так назыв. шахрайського роману. Першим добутком у цьому роді була повість "Життя Лазарильо з Тормеса", вышедшая в 1554 г., що й викликала багато наслідувань, до яких належать і повчальні новели Сервантеса. Вплив іспанської шахрайської новели раніше всього виявився у Великобританії, де вже наприкінці XVI в. ми зустрічаємо ряд повістей з побуту продувних людей (новели Р. Гріна, "Життя Джека Вильтона", Наша). У Німеччині, спочатку XVII в., переводяться з іспанського якісь шахрайські новели, а в 1669 г. на ґрунті цього впливу росте унікальний продукт німецької реально- побутової белетристики - "Simplicissimus" Гриммельсгаузена; герой даної нам повести дуже пригадує Лазарильо, і власною винахідливою енергією, і своїм соц положенням. У французькому Р. XVII в. ми зауважуємо два струмені: струмінь бездоганну, штучн, що створила пастушачий Р. "Астрею", і геройські Р. Гомбервиля, Кальпренеда й Скюдери, у яких усі штучно, усе створене фантазією творця, і шедшую з Іспанії струмінь реально-побутову, яка проявляється в романах Сореля ("Histoire comique de Francion"), Скаррона ("Roman Comique"), Фюретьеpa ("Roman Bourgeois") і ін. Ставши твердою ногою на ґрунт дослідження реальності, французький Р. XVIII в. дає такі добутки як "Манон Леско" абата Прев і "Жиль Блаз" Лесажа, що дихають реалізмом і актуальною правдою. Відсунутий Вольтером в області суб'єктивізму й тенденції, Р. знову вступає на психічний ґрунт в "Новітньої Элоизе" Руссо (1763), яка навічно стає еталоном любовно-психологічного Р.