—тиль –. був продовженн¤м стилю бароко або, поточнее сказати, його видозм≥ною, що в≥дпов≥дали ман≥рному, вигадливому часу. ¬≥н не зан≥с в арх≥тектуру н≥¤ких нов≥тн≥х конструктивних частин, але скориставс¤ старенькыми, не соромл¤чись при њхн≥м уживанн≥ н≥¤кими традиц≥¤ми й маючи у вид≥, основним образом, дос¤гненн¤ декоративноњ ефектност≥. ¬≥дкинувши прохолодну парадн≥сть, млосну й нуднувату пихат≥сть мистецтва час≥в Ћюдовика XIV ≥ ≥тал≥йського бароко, арх≥тектура –. прагне бути легкою, приветливою й игривою будь-що-будь; вона не клопоче н≥ про орган≥чну комб≥нац≥ю й розпод≥л≥ частин спорудженн¤, н≥ про необх≥дн≥сть њх форм, а розпор¤джаЇтьс¤ ними з повною сваволею, що доход¤ть до капризу, уникаЇ серйозноњ симетричност≥, без к≥нц¤ вар≥юЇ розчленовуванн¤ й орнаментальн≥ детал≥ й не скупитьс¤ марнувати крайн≥. ” створенн¤х даноњ арх≥тектури пр¤м≥ смуги й плоск≥ поверхн≥ практично зникають або, по останн≥й мер≥, замасковуютьс¤ фигурною отделкою; не проводитьс¤ в чистому вид≥ жоден ≥з установлених орден≥в; колони те подовжуютьс¤, то коротшають ≥ скручуютьс¤ гвинтопод≥бно; њхн≥ кап≥тел≥ спотворюютьс¤ кокетливими зм≥нами й надбавками, карнизи м≥ст¤тьс¤ над карнизами; найвищ≥ п≥л¤стри й б≥льш≥ кар≥атиди п≥дпирають жалюг≥дн≥ виступи з дуже видатним уперед карнизом; дахи опер≥зуютьс¤ по краю балюстрадами ≥з флаконовидными бал¤синами й з пом≥щеними у неком в≥дстан≥ друг в≥д друга постаментами, на ¤ких розставлен≥ вази або скульптури; фронтони, представл¤ючи ламк≥ опукл≥ й запал≥ смуги, ув≥нчуютьс¤ також вазами, п≥рам≥дами, скульптурними ф≥гурами, трофе¤ми й ≥ншими схожими предметами; скр≥зь, в обрамленн≥ в≥кон, дверей, наст≥нних простор≥в снутри будови, у плафонах, пускаЇтьс¤ в х≥д вигадлива л≥пна орнаментац≥¤, що пол¤гаЇ ≥з завитк≥в, що в≥ддалено нагадують собою листи рослин, опуклих щит≥в, некоректно оточених такими ж завитками, з масок, кв≥ткових г≥рл¤нд ≥ фестон≥в, раковин, необроблених кам≥нчик≥в (рокайль) ≥ т.п. Ќезважаючи на таку в≥дсутн≥сть рац≥ональност≥ у використанн≥ арх≥тектон≥чними елементами, на таку примхлив≥сть, неповторн≥сть ≥ обт¤жен≥сть власних форм, стиль –. залишив по дл¤ себе багато пам'¤тник≥в, ¤к≥ дос≥ приваблюють своею ориг≥нальн≥стю, розк≥шшю й веселою красотою, що жваво перенос¤ть вас у ц≥каву еру рум'¤н ≥ б≥лив, мушок ≥ пудренных перук (зв≥дси - н≥мецьк≥ найменуванн¤ стилю: Peruckenstil, Zopfstil). як на особливо прим≥тн≥ ≥з цих пам'¤тник≥в можна вказати, у ‘ранц≥њ, на версальський палац, у Ќ≥меччин≥ - на дрезденський ÷вингер, у –ф - на петербурзький зимовий ѕалац ≥ нек. ≥нш≥ буд≥вл≥ профес≥йного гр. –астрелли. —тиль –. виразивс¤ блискучим образом також у вс≥х галуз¤х художньо-промислових виробництв; з особливим фуррором в≥н застосовувавс¤ у фабрикац≥њ порцел¤ни, пов≥домл¤ючи типову доб≥рн≥сть ¤к форм≥, так ≥ орнаментац≥њ його вироб≥в; завд¤ки ньому, ц¤ фабрикац≥¤ зробила, у св≥й час, великий крок уперед ≥ вв≥йшла в большенный пошана в аматор≥в мистецтва. ѕор≥вн. Schumann, "Barock und Rokoko" (Ћпц., 1885); Gurlitt, "Geschichte des Barockstils, des Rokokos und des Klassizismus" (Ўтутг., 1886 - 88) ≥ Dohme, "Barock- und Rokoko Architectur" (Ѕ., 1892).
C - в.
–окот≥в (‘ед≥р —тепанович) - один з найкращих рос≥йських портретист≥в, род.