« ≥менуванн¤м –. каменю з'ЇднуЇтьс¤ вистава про початок Їгиптолог≥њ, тому що в≥н послужив ключем до читанн¤ ≥Їрогл≥ф≥в. ÷е вдалос¤ британцев≥ “омасу ёнгу (1819) ≥, незалежно в≥д нього, Ўампольону (1822). «м≥ст напису - постанова Їгипетських жерц≥в на честь ѕтолеме¤ V, в≥д 196 г. до –. ’р. ¬ища частина плити не збереглас¤; пропало також к≥лька ≥Їрогл≥ф≥чних р¤дк≥в. Ќайкраще виданн¤ монумента належить Ћencиycy (у д≥йсну величину).
–озоцветные (Rosiflorae) - пор¤док двочасткових раздельнолепестных рослин, що об≥ймаЇ с≥мейства розанных (Rosaceae), мигдальних (Amygdalaceae) ≥ ¤блонных (–оmасеае); по ≥нших творц¤х ус≥ ц≥ три с≥мейства з'Їднуютьс¤ в одне розанные. –ослини цього пор¤дку - травички, кущ≥ або дерева, з розс≥ченими листами, постаченими в≥льними або прирослими до черешка прилистками; у крайньому випадку при аркуш≥ перебуваЇ в≥дм≥нно розвинена п≥хва.  в≥тки правильн≥, з надпестичным, околопестичным або подпестичным оцв≥тиною, так що зав'¤зь верхн¤ або нап≥внижн¤.  в≥тколоже перес≥чне розширене (так наз. hypanthium) у вигл¤д≥ плоскоњ чаш≥, довгуватоњ трубки, кувшинчика та ≥н.; у цьому. Pomaceae кв≥тколоже зростаЇтьс¤ ≥з зав'¤ззю, так що зав'¤зь стаЇ полунижнею (≥ нав≥ть нижнею). ƒо краю кв≥тколожа прикр≥плюютьс¤ чашолистки, пелюстки, а в ¤кихось вар≥антах тичинки, в ≥нших вар≥антах тичинки прикр≥плюютьс¤ до площини кв≥тколожа. “ичинок буваЇ в≥д 5 до 50; розм≥щаютьс¤ вони, коли њх мало, правильними колами, напр. 5, 20, 10+5, 10+5+5, 10+10+5; внутр≥шн≥ тичинки пост≥йно коротше зовн≥шн≥х; у бруньц≥ тичинки большею частиною загнут≥ всередину кв≥тки. ћаточок в≥д 1-го до б≥льшого числа. ѕл≥д - чисто зб≥рн, що пол¤гаЇ з гор≥шк≥в, к≥ст¤нок, а в Pomaceae - нев≥рний; кв≥тколоже нер≥дке розростаЇтьс¤ навколо плод≥в, стаЇ дерев'¤нистим, соковитий^-соковитим-м'¤систо-соковитим ≥ звалюЇтьс¤ разом ≥з плодами.
—. –.
–озшук - представл¤Ї собою попередню до п≥дготовчого насл≥дку д≥¤льн≥сть орган≥в обвинуваченн¤. ƒобут≥ сиим методом в≥домост≥ й вказ≥вки не мають значенн¤ судових доказ≥в. —творенн¤ –. не з'Їднане судовими формами й ритуалами й тому можливо дов≥рене особам, що не належать до судового в≥домства. ¬ обвинувальному процес≥ перв≥сне збиранн¤ доказ≥в по карному д≥д≥ покладаЇ на обвинувача. ” ¬еликобритан≥њ й јмериц≥ –. робитьс¤ особистими особами, ¤ким ур¤д в≥дшкодовуЇ понесен≥ витрати, даЇ значим≥ права по розкриттю злод≥¤нн¤ (у ¤кихось вар≥антах - нав≥ть право особистоњ затримки обвинувачуваного) ≥ забезпечуЇ спри¤нн¤ м≥л≥ц≥њ. ”р≥вень ≥з особистими особами в ¤кост≥ обвинувач≥в виступають орган≥ м≥л≥ц≥њ, св≥тов≥ судд≥, що й зам≥н¤ють њхн≥ судов≥ орган≥. «≥бран≥ обвинувачем п≥дтвердженн¤ становл¤ть його таЇмницю й пред'¤вл¤ютьс¤ њм суду лише тод≥, коли в≥н сам в≥дшукаЇ це необх≥дним. ¬ јвстр≥њ, за статутом 1873 г., збори потр≥бних дл¤ формулюванн¤ обвинуваченн¤ доказ≥в покладене на прокурора або особистого обвинувача, ¤к≥ створюють P. (Erforschung) або конкретно, або за допомогою м≥л≥ц≥њ; вони можуть просити сл≥дчого арб≥тров≥ зробити окрем≥ сл≥дч≥ д≥¤нн¤ або весь попередн≥й насл≥док.