служить у центральному керуванні муніципального контролю. Незадоволений схемою інститутських дисциплін, позбавлених цілісності й послідовності, P., у широкій праці: " Про усвідомлення. Досвід дослідження природи, границь і внутрішньої будови науки, як цільного пізнання" (М. 1886), дає план імовірного усвідомлення або зания миру, певний дослідженням початкової будови мозку, якому відповідає будова миру. І навіть не треба й говорити про те, що все пізнаване розподілене в усвідомленні, утримується в його формах, але лише ще закрите, непізнане; усвідомлення завершує діяльність розуму й дає йому заспокоєння. Всебічну критику утилітаризму Р. віддав у статті: "Ціль людській життя" ("Вопр. филос.", 1892, кн. 14 і 15); естетичні думки Р. викладені в книжці "Врода в природі і її зміст" (М. 1894), написаної із приводу поглядів Вл. С. Соловйова. Ще більше уваги Р. предназначил філософії історії. у зв'язку із запитами й вимогами сучасності. ("Релігія й культура", збірник статей, Спб.. 1899). Виступивши на це поприще статтею: "Місце християнства в історії" ("Російський Вестн.", 1890, 1 і отд.), Р. примкнув спочатку до "Моск. Вед.", потім знайшов досить певну слов'янофільське розцвічення в дусі К. Н. Леонтьева й, зрештою, виступив рішучим супротивником якихось головних думках догматики. Статті Р. про шлюб (1898) були поворотним пт щодо цього. Багато було сказано отут такого, що валило в справжнє здивування як однодумців, так і ворогів Р. ( по його погляду, напр., денек Ходынской катастрофи є, укупі з тим, і щасливий денек російської історії). Не можна не визнати, але, що, що зустрічається в Розанова типове висвітлення исторических. подій будить ідея нежданими паралелями й поглядами. Те ж саме слід сказати й про статті його педагогічного змісту, зібраних у книжці: "Сутінки освіти" (Спб., 1899). Критикуючи сучасний лад школи й виховання, Р. знаходить, що у всіх системах, що борються, виховання порушено три принципи утвору: принцип особливості, що вимагає, щоб як в утвореному, так і в утворюючому була збережена особливість; принцип цілості, що вимагає, щоб усяке вхідне в душу спогад не переривався до того часу іншими враженнями, поки воно не закінчило власної взаємодії з нею; зрештою, принцип єдності, що полягає у вимозі, щоб утворюючі спогади були всі 1-го типу. У власні порию блискаючих і постійно дуже феноминальных критичних статтях Р. займався практично тільки Достоєвським і Гоголем: "Легенда про Величного інквізитора Ф. М. Достоєвського, із приєднанням 2-ух етюдів про Гоголя" (Спб., 1893) і "Літературні нариси", збірник статей (Спб., 1899). ПРО Р. cущeствует багато полемічних відкликань, з яких більш відома стаття Вл. С. Соловйова: "Порфирій Головлев про волю й вірі" ("Вест. Європи", 1894 г., 2).
Я. К.
Розеттский камінь - напис на 3-х мовах (давньоєгипетському ієрогліфічному, демотическом і грецькому), написана на плиті з темного базальту й відшукана в 1799 г. інженером Бушаром при ритті шанцев у Розетты, під час наполеонівської експедиції в Єгипет. Коли Єгипет був очищений французами, камінь потрапив, замісце Лувра, в англійський музей.