Під час вагітності положення маляти в утробі мами мінливо, але до кінця вагітності в первісток і з початком родової діяльності в, що багато народять дитина встановлюється головкою у вході таза, при цьому своїм поздовжнім розміром головка стає в поперечний розмір тазового входу, з потилицею, зверненим на ліво або на право, і наближеним до грудей підборіддям. У майбутньому плині Р. головка, опускаючись у таз, робить відомі рухи й повороти, так наз. механізм Р., який полягає в тому що, дотримуючись механічних, головка відшукує місце меншого опору й своїм більшим розміром постійно стає в більший розмір таза. Р. у черепному, зокрема потиличному положенні сутність самі нерідкі (95% усіх випадків) і звичайні, при чому потилиця звернена на ліво (I потиличне положення) у два рази частіше, чому на право (II потиличне положення). Р. в інших положеннях: лицьовому (предлежание особи), лобовому (предлежание чола), тазовому (предлежание сідниць, однієї або обох ніжок) ставляться до невірних, тому що пов'язані з величезним або найменшим ризиком або для мами, або для плода, або для обох спільно, і механізм Р. при них невірний. При цих положеннях закон ставить за обов'язок акушерці посилати за доктором, тому що може придатися штучна допомога. Усі згадані положення йменуються поздовжніми, на відміну від поперечних, коли длинник маляти збігається з поперечником матки. Необхідно відзначити те, що поперечні положення неодмінно патологічні, тому що в той час як при поздовжніх положеннях, навіть некоректних, Р. можуть бути кінчені силами природи, при поперечних положеннях Р. не можуть відбутися без втручання мистецтва. Лише у виняткових варіантах, і те при недоношеному плоді, або при мертвому плоді й надзвичайно широкому тазі ймовірні тут довільні Р. засобом так наз. самовиверту або самоповороту. Частота лицьових положень становить 0,6%, тазових - 3,11%, поперечних - 0,56% усіх випадків. Причина пришестя Р. у звичайний строк дотепер не відшукала ще задовільного роз'яснення. У старому світі панувало Гиппократовское думка, начебто плід народжується своїми активними зусиллями; спонукуваний недоліком живлення під кінець вагітності, він упирається ніжками в дно матки, а головкою розширює й прокладає для себе шлях через родовий канал. Ця думка породила багато зла, тому що з нього виводили висновок, що при мертвому плоді потрібно штучне родоразрешение. Залишаючи осторонь незліченні інші роз'яснення, укажемо на новітню теорію (Runge, Hasse) причину, що шукає, початку родової діяльності в пришесті зрілості плода;, що відбуваються при цьому конфігурації в його кровообігу (звуження Боталлова протоки й ін.) викликають переповнення крові, що циркулює в посліді, вуглекислотою й збідніння киснем, а також кров'ю, як обґрунтував Рунге, здатна викликати скорочення гладкої мускулатури матки, тобто родові болі. Р. діляться ще на - звичайні, коли народжується один плід, і Р. двійнями, трійнями і т.д.; більше число малят представляє вже виняткову унікальність, більше 5 плодів не констатоване із упевненістю.