По погляду Н. П. Лихачова, у розрядному наказі зберігалася й пізніше складена "Государева книжка приїжджих пологів", але до нас вона не дійшла. Від XVI в. зустрічаються заурядно особисті родословники або Р. розписи окремих пологів, але від XVII в. ми маємо й Р. книжки, куди ввійшло кілька пологів; число тих і інших було невелике. В 1682 г. столичний уряд, знищуючи місництво, наважилося "на пам'ять нащадкам" скласти загальну Р. книжку для всіх служивих прізвищ, наказавши утвореної для цього "Родоводів справ палаті" керуватися офіційним родословцем і особистими Р. розписами, які повинні були доправити в неї представники служивих прізвищ. Необхідно підкреслити те, що з 1682 по 1686 г. число цих розписів достигнуло 750 (частина їх зберігається в столичному архіві міністерства юстиції). Результатом діяльності палати була "Оксамитова книжка", укладачі якої користувалися розписами в самій незначущій кількості. Книжка ц, що одержала заголовок "Оксамитової" від оксамитового, малинового кольору плетіння, зберігається в департаменті герольдії правительствующего сенату й зізнається офіційно достовірним документом. Видана Новиковим в 1782 г. (з помилками й друкарськими помилками). У неї ввійшли лише самі знатні пологи, більшою мірою Рюриковичи й Гедиминовичи, розбиті на 5 ступенів: 1) князівські й "інші сумлінні пологи, що були в боярах, в окольничих і думних дворянах": 2) колишні при Іоанну III "у послах і на воєводствах"; 3) колишні в такі ж посадах при Миші Феодоровиче; 4) колишні "у середніх чинах" і 5) зроблені з нижніх чинів у московські " за служби батьків їх". Указами 1686 і 1687 г. велено було Р. книжку обновити й заповнити новенькими прізвищами. Із часом старенькые прізвища потухали, з'являлися новітні, внаслідок що Єлизавета Петрівна повеліла в 1761 г. Приклонскому скласти Р. про дворянах книжку, з поділом на частині. Число крайніх дворянської жалуваною грамотою 1785 г. установлено 6. Родословцы, родословники й Р. розписи були головними джерелами для наступних Р. книжок, а побічними джерелами служили розрядні книжки, боярські книжки й боярські списки, особисті й загальні временники й літописці, монастирські й церковні синодики, 278 книжок вирішених справ колишньої герольдії й дворянські Р. книжки дворянських депутатських зборів. У боярські книжки вписувалися всі посадові особи, з означением окладів помісних і валютних і всіх змін по службі. Древная з них, 1556 г., зберігається в столичному архіві міністерства закордонних справ і написана в III т. "Архіву історико-юридичних відомостей", Калачова; більша частина їх ставиться до періоду часу меж 1627 і 1692 рр. Боярські списки - повні, раз у рік послужні списки, що відновлялися, вищих чинів країни. Їх збереглося до 60, за час із 1668 по 1713 г. 1-ая спроба класифікувати російське Р. належала митрополитові Купріяну (XIV в.) укладачеві "Степенної книжки", яка була кінчена митрополитом Макарием близько 1563 г. і написана Міллером в 1775 г. Від царювання Олексія Михайловича є Р. Лаврентія Курелича й Арт. Серг.