ќцв≥тина подв≥йн, що пол¤гаЇ з маленький п¤тилистной чашечки й великого, спайнолепестного корончатого, колокольчатого або тар≥лчастого, нев≥рного, злегка двугубого в≥ночка; в≥дгин в≥ночка п'¤ти-лопатевий, трубочка час в≥д часу довгувата й вузенька. “ичинки в числ≥ 5 - 10, довгуват≥ й угору в≥д≥гнут≥; пильовик розкриваЇтьс¤ дырочкою на вершин≥. ћаточка з верхньоњ п¤тигнездой, у ¤кихось вид≥в ≥ многогнездой зав'¤ззю. ”се знають те, що пл≥д - коробки, що розкриваЇтьс¤ на вершин≥ й випускаюча крилат≥ або постачен≥ придатком нас≥нн¤чок. ” ™вроп≥ зустр≥чаютьс¤ 4 виду P., на  авказ≥ 5. Ѕ≥льш перес≥чн≥ два Ївропейськ≥ виду: R. hirsutum L. ≥ R. ferrugineum L., по ≥ншому ≥менований "альп≥йськими тро¤ндами"; у першого виду листи щетинисто-ресничатые, обидв≥ сторони в них зеленуват≥; у другого одна сторона аркуша нага¤ й блискучо-зелена, ≥нша коричнево кошлата в≥д лускатих волоск≥в.  в≥тки червонуват≥. ќбоЇ виду розвод¤тьс¤ в садах; у «ах≥дн≥й ™вроп≥ в садах нер≥дко культивуЇтьс¤ ще п≥вденноамериканський вид, Rh. maximum L. (зростаючий у —≥вбу. јмериц≥ в≥д  анади до  арол≥ни); це - маленьке дерево, до 7 метр≥в висотою, з надзвичайно товстими, шк≥р¤стими, удлиненноэллиптическими листами, нижн¤ сторона ¤ких найб≥льш бл≥дувата й злегка бурувата. Ѕ≥льш≥ колокольчатые ¤сно-рожев≥ кв≥тки з≥бран≥ в густ≥ парасол≥. ¬ерхн≥й в≥дд≥л в≥ночка совнутри жовтуватий, пурпуровий або пл¤мисто-зелений. Ќа  авказ≥ виростають R. flavum G. Don., з жовтуватими кв≥тами, R. caucasicum Pall., з рожевими кв≥тами, ≥ ≥н. Ќа  амчатц≥ - R. Camtschaticum Pall., маленькоњ чагарничок до 25 стм. висотою, ≥з криваво-червоними й рожево-пурпурними кв≥тами. ” культур≥ зрозум≥ло надзвичайно багато р≥зновид≥в –., придбаних в≥д схрещуванн¤ майже вс≥х вид≥в, б≥льшою м≥рою г≥малайських.  ультура така ж, ¤к ≥ дл¤ азал≥й. ћед, одержуваний з рослин ¤кихось вид≥в –., отрутний; так, мед R. ponticum викликаЇ блювоту й понос. —. –.
–одов≥д ≥ родов≥дний книжки. - –озвитку рос≥йського родоводу особливо спри¤ло м≥сництво; уже з половини XV в. попадаютьс¤ в актах родов≥дн≥ вказ≥вки, а до першоњ половини XVI в. ставл¤тьс¤ й 1-ые особист≥ родословцы або родословники, що одержали пот≥м заголовок родов≥дних розпис≥в або –. книжок списки, що й м≥ст¤ть, член≥в одному пр≥звища (роду) або дек≥лькох, один по одному спадних кол≥н. ѕрадавн≥м уц≥л≥лим до нас родословцем Ї "√осударевий родословец", що пол¤гаЇ з 43 глав. ¬≥н збер≥гавс¤ в розр¤д≥ й складений був, по погл¤ду Ќ. ѕ. Ћихачова, в 1555 г., п≥д впливом ќлекс≥¤ јдашева, родом ¤кого й завершуЇтьс¤; йменувавс¤ в≥н заур¤дно ≈лизаровским ( по ≥мен≥ д¤ка ≤вана ™л≥зарова). ” перш≥й ≥ 2-ой глав≥ його визначаЇтьс¤ походженн¤ корол≥вського роду й зв'¤зок його з ≥стор≥Їю римських кесар≥в, у трет≥й викладаютьс¤ розгалуженн¤ роду –юрика; починаючи ≥з четвертоњ йдуть розписи полог≥в цар≥в астраханських, казанських ≥ кримських, п≥зн≥ше питомих можновладних кн¤з≥в ≥ зрештою
- знатнейших бо¤р. ѕот≥м "√осударевий родословец" був доповнений. Ѕо¤ри при власних м≥сницьких рахунках, так само нер≥дко посилалис¤ на нього, ¤к ≥ на розр¤ди.