1 липня Р. виголосив промову, касавшуюся перекручених, поблажливих, несамовитих і непокорливых. Метою мови було вселити ідея про необхідність очищення комітетів. 11 липня він знову говорив про проскрипції. 60 депутатів страшили ночувати в себе на квартирах. З 19 червня до 18 липня Робеспьер не показувався в конвенті, повсевременно засідаючи в якобінському клубі. Копітко обробивши новітню громову мову, він вимовив її в конвенті 8 термідора (26 липня). Укупі з новенькими витівками проти "партії дурних людей", Р. указав на існування комплоту проти публічної волі в надрах самого конвенту. Потрібно, говорив він, відновити состав комітету публічного порятунку, очистити комітет публічної схоронності, зробити урядова єдність, під верховною владою конвенту. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що обвинувачення були так непевні, що в конвенті ніхто не був впевнений у власному житті. У зніяковілості конвент ухвалив надрукувати мову Р., але Билльо Варенн настояв на підготовчому розгляді її комітетами. У Р. затребували, щоб він іменував імена обвинувачуваних. Він відмовився. Вечірком він прочитав ту ж мову в клубі якобінців, з екстазом, що прийняли її. На інший денек, 27 липня ( 9-го термідора), пішло падіння Р. "Гора" освистала його, мова його переривала кличами: "геть деспота". Р. заарештували й відвели в кутузку. За нього заступилася общинна рада. Трохи якобінців звільнили Р. і привели в ратушу; за ним туди безперешкодно просочилися жандарми. Якийсь із них пострілом з пістолета роздрібнив щелепу Р. По шляху до екзекуції, що відбувся 10-го термідора, чернь іронічно вітала Р. кличами: "володар" і "ваша величність". Терор, який люд отожествлял з особистістю Р., закінчився. Разом з Р. були страчені наиблежайшие його сподвижники - брат його Огюстен, С. Жюст, Кутон, Леба. Р. був повною протилежністю Дантону, і на фізичному рівні (чистенька, квола фігура, вузький глас, одноманітний і безпристрасний), і морально. У Р. не було нічого творчого; він жив чужими думками, самовдоволено величався своею чеснотою й "непідкупністю", прославляв себе за свою всесталість. "Чутливий" словестно, він був холодний і твердий до нещадності. Він вірував у свою мету, але не був муніципальною людиною й дивився на життя через теорію Руссо. Уся революція зливалася в його розумі з якобинизмом, тобто з ним самим. Його ідея була вузька й прямолінійна, як у сектанта. Людяні судження були для Р. власного роду віровідступництвом.
Література. Bucher et Roux, в "Histoire parlementaire de la Revolution" ідеалізують Р.; Мишле вважає його деспотом, Луи-Блан - одним з величних апостолів гуманності; Тьер і Минье його засуджують. Прекрасний портрет Р. - у Тэна, "Revolution" (III). Див. S. Lodieu, "Biographic de Robespierre" (Arras, 1850); L. Duperron, "Vie secrete, politique et curieuse de M. P.": Delacroix, "L'intrigue devoilee: Memoires de Charlotte R. sur ses deux freres", "Causes secretes de la revolution du 9 thermidor"; Montjoire, "Histoire de la conjuration de R."; Havel, "Histoire de R." (П., 1865); Tissot, "Histoire de R." (П., 1844); Lewes, "Life of R." (Л., 1852); Gottschall, "Maximilian R." ("Neuer Plutarch", т.