"Одна з них штовхає нас до безпорадності, інша - до крайностей"; потрібний терор, який, по визначенню Р., є "жваве, грізне й непохитне правосуддя". 14 березня були арештовані, а 24-го страчені гебертисты (21 чіл.). 31 березня були арештовані Дантон, Демулен, Лакруа, Филиппо. Перед початком суду над ними конвент, за пропозицією Р., декретував, що кожний обвинувачуван, противиться арбітрам, буде позбавлений слова. 5 квітня Дантон і Демулен, а за ними й інші, були страчені. Прийшов час особистої диктатури Р. На інший денек опосля екзекуції було оголошено, що приготовляется свято на честь Верховної Істоти. Р. намагався розташувати у свою користь пролетарів, замишляючи заходу до зменшення більших станів, допомоги нужденним і однаковості виховання. Міське керування було зараз цілком у його руках. Два замахи на життя Р. тільки сприяли посиленню його значення. 3 преріаля його бажав знищити Ладмираль. На інший денек у його квартирі застали молоденьку даму Сесиль Рено з 2-мя ножиками. Рено була страчена, а порятунок своє Р. приписував Верховній істоті. 18 флореаля (7 травня) він виголосив довгувату промову проти атеїзму й фанатизму. "Республіка є чесноту" - таке її початок; далі йдуть просторікування проти супротивників чесноти й доводиться необхідність проголошення деїзму. "Французький люд - призначив, за пропозицією Р., национ. конвент, - визнає Верховну Істоту й безсмертя душі. Він визнає, що гідне поклоніння Верховній Істоті є виконання людських зобов'язань. На чолі цих зобов'язань він ставить ненависть до невір'я й деспотії, покарання зрадників і деспотів, допомога злощасним, повага до слабеньких, захист угнетенных. оказывание близькому різного добра й запобігання всякого зла". Дозволено було святкувати воскресіння, замісце декади. У Європі стали творити в Р. приборкувача революції; Пруссія виявила готовність почати переговори з ним. За бажанням Р., конвент декретував святкове свято на честь Верховної Істоти (8 червня). У блакитному фраку, з величезним букетом із квітів, плодів і колось, Р. ішов, як президент, поперед інших членів конвенту. На інший денек Р. представив страшний закон (22 преріаля), на підставі якого всякий громадянин повинен був донести на змовника й заарештувати його. Судочинство було дуже полегшене, покарання - погибель. Настали сім жахливих тижнів: екзекуції подвоїлися (з 20 червня до 27 липня в Парижу страчено 1366 чіл.). Р. закінчив з'являтися в комітеті публічного порятунку; комітети підсилили терор, щоб збудити ненависть проти Р., але усе ще не зважувалися вступити з ним у боротьбу. Розпускали про Р. різні слухи) направляли на шкоду йому пророкування недоумкуватої баби Катерини Тео, яка називала себе богородицею, а Р. - своїм нащадком. Притулком від політики для Р. була родина столяра Дюпле, дочка якого боготворила P., називаючи його рятувальником. Вообщем у Р. було багато шанувальниць (tricoteuses de Robiespierre). Поширювалося переконання, що Р. приготував списки новітніх проскрипцій. Постійно полохливий Р. став виходити з будинку в супроводі якобінців, збройних ціпками.