2 червня жирондисти впали; установилася ера терору. Головну роль у комітеті публічного порятунку з 27 липня відіграв Р. Під його впливом конвент у засіданні 1 серпня декретував цілий ряд надзвичайних заходів. Терором управляли тріумвіри, як їх називали - Р., Кутон і Сен-Жюст. Від них виходили декрети про проскрипцію й страти. Усі видатні пропозиції викладалися, здебільшого, Р. Він говорив, що необхідно винищувати середній стан, "пичкать санкюлотів знаряддям, пристрастю, освітою". Вороги, з якими слід битися - люди грішні й багат, що користуються неуцтвом народу. Тому що освіті народу заважає "продажність письменників", "які кожний денек наколюють його безсоромною неправдою", те " потрібно оголосити в опалі письменників, як найнебезпечніших супротивників батьківщини", і, стало бути, видати відмінні твори. 3 окт. член комітету публічної схоронності Амар запропонував конвенту зрадити суду 73 депутатів, що протестували проти вигнання жирондистів. Р. заступився за них, маючи у виді, роблячи упор на рівнину, розбити партію гори, тобто Дантона. Це не воспрепядствовало йому підписати варварський декрет про ликвидировании Ліона й схвалювати, що підсилилися конкретно в той час екзекуції (жирондистів, Марії Антуанетты, герц. Орлеанского й ін.). Коли утворювався плин агресивний християнству й було влаштоване свято на честь Розуму (10 листопада), Р. вимовив у якобінському клубі (21 листопада) сильну мову проти атеїстів і "останніх". Не дивлячись на це, паризька общинна рада ухвалила закрити церкви в Парижу. Тоді, 6 грудня, Р. і Дантон ухвалили заборонити всі діяння, спрямовані проти волі богослужіння. 12 грудня Р. виступив проти Анахарсиса Клотца, який, разом із Шометтом, запропонував поміняти католицизм культом розуму. Почалося чищення клубу якобінців: Клотца і його друзів виключили із клубу. У самий розпал терору католицьке богослужіння, завдяки Р., тривало; у соборі Notre-Dame молилися за Р.; цензура строго стежила за атеїстичними творами й нападками на церкву. До кінця 1793 г. роялісти були подавлені, вандейская армія знищена, федералісти розсіяні; але Р. замислювався не про порятунки країни, а про втримання за собою влади, для чого ж потрібно було вбити фракцію гебертистов, яка мала намір підкорити для себе комітет публічного порятунку. За гебертистами був повинен загинути Дантон, тому що він міг покласти кінець терору й організувати республіку. Р. страшив і Камілла Демулена, який у власному журнальчике "Le vieux Cordelier" дотепно обсміював заснований Р. комітет справедливості, противополагая йому комітет милосердя. Коли меж останніми, тобто гебертистами, гаслом яких був терор, і помірними, тобто дантонистами, що вимагали милосердя, відбувся очевидний розрив, Р. зайняв середину меж ними й виставив гаслом справедливість, підтримувану, але, методом терору. 25 грудня Р. виголосив промову проти гебертистов і дантонистов, де говорилося про необхідність направляти корабель меж 2-мя підводними каменями - модерантизмом і надмірністю. 5-го лютого 1794 г. він прочитав у конвенті доповідь " про підстави політичної моральності", доводячи небезпеку існування 2-ух партій.