Р. був проти війни й нападав у якобінському клубі й у пресі на Бриссо й жирондистів. У народному русі 20 червня Р. не сприймав ролі 11 липня відбулося проголошення "батьківщини в погрози" (мова Верньо), а 20 липня Р. вимовив у якобінському клубі мова, у якій уже розбудовував програмку тероризму. Корінь усіх страждань - говорив він - у виконавчій владі й у законодавчих зборах. Потрібно зникнення примари, іменованого владикою, і установа державного конвенту. 10 серпня Р. зберігав очікувальне положення. Коли повстання вдалося й ватажками його була утворена комуна, до неї, опосля інших, примкнув, 11 серпня, і Р. Главою її, але, був не він, а Дантон. 17 серпня Р. був вибраний у члени надзвичайного суду, заснованого Дантоном для покарання спільників двору, але Р. відмовився від ролі в ньому. 21 серпня Р. був вибрано одним з 24 депутатів Парижа в державний конвент, але не одержав переважного числа голосів; перевага була на боці помірних. В 1-ые ж деньки існування конвенту в ньому спалахнула ворожнеча меж жирондистами і якобінцями, що обвинувачували один одного в прагненні до диктатури. 24 вересня Ребекки пекуче напав на Р. і якобінців. У відповідь йому Р. вимовив длиннейшую мова, у який копітко зображував свої "подвиги", "спасшие" батьківщина. Заперечення Луве, жагуче й тямуще, збентежило Р.: він просив відстрочки й лише 5 листопада відповів Луве професійно обработанною, эффектною мовою, увлекшею збори своїм революційним декламаторством. Коли був поставлений вопросец про переказ короля суду. партії ще посильнее розділилися. Р. вимовив 3 грудня мова, де відторгався юридичну точку зору, стаючи на політичну. "Людовик - не підсудний, а ви - не судді", говорив він; "ви муніципальні люди, представники цивілізації... Ваша справа - не виголошувати судовий вирок, а вжити заходів у видах публічного блага, виконати роль державного провидіння". Він домагався "погибелі Людовика, щоб жила республіка". 27 грудня Р. знову говорив про необхідність "покаранням деспота скріпити суспільну волю й спокій". Борг перед батьківщиною й ненависть до деспотів кореняться, за його словами, у серденько кожної сумлінної людини й повинні узяти гору над людинолюбством. Звернення до народу (appel au peuple), якого домагалися помірні, загрожувало б поваленням республіки; роялісти й вороги волі могли б впливати на люд і навіть здобути перемогу. Основним образом мова Р. була орієнтована проти жирондистів, які "виновнее всіх, не вважаючи короля". 9 березня 1793 г. Р. удалося настояти на відправленні в департаменти, у якості комісарів, 82 депутатів, вибраних з якобінців, що й скрізь поширювали їх навчання. Коли одна з паризьких секцій занесла в конвент адреска про вигнання з нього жиронди (10 квіт.), Р. обвалився на жирондистів отрутними натяками, що викликали блискучу імпровізацію Верньо. 24 квіт. Р. представив у конвент проект декларації прав, у який говорилося, що "люди всіх держав" сутність "громадяни 1-го й такого ж країни", зобов'язані допомагати один одному, а "монархи, аристократи, деспоти, які б вони не були" - раби, що бунтують проти природи.