і Пилипом. сварка, що тривав, меж ними викликала від'їзд Пилипа; Р. залишився єдиним керуючим військових справ. Війна прийняла жорстокий вдачі за невиконання в точності контракту Саладином Р. повелів умертвити 2000 людей заручників. В осінню пору 1191 г. Р. повів потужне військо на завоювання Єрусалима, коштуючи сам на чолі авангардів і всіх вражаючи своєю мужністю й енергією; ім'я його направляло супротивників у втечу. Він обмежився, але, узяттям декількох фортець на півдні Палестини. У літню пору 1192 г. похід відновився, але армія збунтувалася й Р. відмовився від думки про облогу Єрусалима. У це ж час Р. вызнал, що його брат Іоанн Безземельний, користуючись його відсутністю, вигнав Лоншана й опанував владою, а Пилип-Август оголосив дану їм Р. клятву не ворогувати проти Великобританії - недійсної. Такі звістки примусили Р. поспішити від'їздом. 2 вересня 1192 г. було укладено із Саладином перемир'я на 3 року, 3 місяця й 3 денька, а 9 жовтня Р. відплив з Палестини, на купецькому кораблі. Бура пригнала його до берега Адріатичного моря; він поїхав сухим методом, думаючи повернутися через землю власного родича, Генріха Леву, але був схоплений біля Відня й арештований найлютішим супротивником його, герцогом австрійським Леопольдом, який передав його імператорові Генріху VI. Крайній протримав Р. у замку Трефельзе до березня 1194 г. Довідавшись про полон Р., Іоанн Безземельний став опікуватися, щоб його не випускали на волю. Правитель Генріх затребував великий викуп за Р., який, поверх того, повинен був визнати себе васалом правителя. 13 березня 1194 г. Р. вернувся у Великобританію, де збурювання вже було подавлено архієпископом кентерберийским. 30 березня володар зібрав раду в Ноттингеме, позбавив посад величезна кількість шерифів і комендантів фортець, затребував до суду Іоанна й обумовив розмір податку з лицарів і духівництва. Слідом потім він поквапився в Нормандію, де руйнував замки, осаджував містечка (1194 - 1199); перемога повсевременно залишалася на його стороні. Під час походу проти Гидомара, графа Лиможского, Р. був смертельно поранений стрілою, при облозі Шамо. Він був двічі одружений, але не залишив дитинок і на смертному одрі проголосив спадкоємцем своїм Іоанна. Правління його було важко для народу, гнобленого поборами. Незважаючи, але, на відсутність короля, муніципальні справи Великобританії йшли своїм порядком: створювалося вже відмінність меж царською владою й особистістю короля. Р. оспіваний трубадуром Феди. П. ДО - ий.
Річард III - володар Великобританії (1483 - 85), род. в 1452 г.; був четвертим нащадком барона Річарда Йоркского й братом Едуарда IV. Одержавши від крайнього звання барона Глостерского, він віддано служив йому, вирізнився в бої при Тьюксбери, командував армією у війні із Шотландією й виявив вообщем величезна мужність і стратегічна можливості. Невеликого на зріст, виродливої статури, зі злісною, виснаженою особою, він на всі наводив кошмар. Коли загинув Едуард, Р. стояв з військом на шотландській границі. Родичка цариці оголосила владикою старшого нащадка загиблого короля, Едуарда V, дванадцятирічне хлопчати, з тим, щоб регентство належало його мами, Єлизаветі.