"J. P. Richter" (1823); J. Plank, "J. Pauls Dichtung im Lichte unserer nationalen Eutwickelung" (1867); Wirth, "Richter als Padagog" (1863); Nerrlich, "J. Paul und seine Zeitgenossen" (1876 і 1889); Fr. Vischer, "Kritische Gange"; Muller, "J. P. und seine Bedeutung fur die Gegenwart" (1894); листа Р. до Якоби (1828), Фоссу (1839), Ренаті Отто ("An eine Jugendfreundin", 1858); у рос. літер. : Бєлінський (изд. Павленкова, т. IV), Шахів, "Ґете і його час", біографія в "Світочі" (1861, №3). Переклади в "Сучаснику" (1838. №12; 1841, № 22) і "Антологія з Ж. П. Ріхтера" (1844). Ар. Горнфельд.
Річард I, Левине серденько - британський володар, що царював з 1189 по 1199 г. Можливо й те, що нащадок Генріха II, Р. народився в Оксфорді в 1157 році, виховувався в Аквитании, провів дитинство і юність на півдні Франції й був далекий Великобританії. улюбленець країни трубадурів, він одержав не поганий утвір, обожнював поезію й музику, придумував вірша й пісні; хизуючись шляхетністю, він був, у суті, скупен до засобів, мстивий, підступний і лютий. Професійно володіючи знаряддям, він здобував перемоги на турнірах, жагуче обожнював полювання й небезпечні пригоди. Царювання Р. чудово тим, що сам він практично завжди був відсутній, зайнятий хрестовим походом (1190 - 1192) або війною із Францією (1194 - 1199). Опосля погибелі Генріха II Р. без опору успадкував британський престол. Під час коронації він віддав клятву дотримувати звичаїв власного царства й праведно судити, але в цей же денек ограбував англійських євреїв; єврейський погром спалахнув у всій Великобританії, гоніння на євреїв тривало кілька місяців. Єдиною ідеєю Р. було набрати засобів для хрестового походу. Для цього Р. продавав місця шерифів і єпископів, титули, пільги. "Коли б найшовся клієнт", говорив Р., "я продав би Лондон". Вільгельм Лев купив у нього верховну владу над Шотландією, самим більшим придбанням Генріха II. Р. зрушив основних міністрів і радників власного батька й примусив їх сплатити викуп, а, що відмовилися уклав у кутузку. Зібравши, таким методом, большенную суму засобів, він залишив у Великобританії власних братів Іоанна Безземельного й Жоффруа, а своїм намісником проголосив Лоншана, єпископа элийского, який, як папський легат; був укупі з тим главою церкви. В 1190 г. Р. уклав альянс із французьким владикою й відправився в Марсель, а звідти в Мессіну, яку розграбував. У Сицилії відбувалися незмінні сварки французьких і британських лицарів. Р. був заручений із сестрою Пилипа-Августа, але відмовився від її й одружився на Беренгарии, принцесі наваррской, чим порушив проти себе Пилипа. З Мессіни хрестоносці направилися до Сирії. Бура розбила кораблі Р.; владетель острова Кіпру, Исаак Комнин, безжалісно обійшовся з англійськими лицарями. Р. заволодів Нікосією й Фамагустой, побрав у полон Исаака й оголосив себе паном Кіпру. 8 червня 1191 г. Як би це було не дивно, але р. прибув до Птолемаиде (Акка). Християни зустріли його з екстазом. Акка була взята (12 липня 1191); видобуток розбитий меж Р.