візьметься їх проводити. Після чого П. відправився в Яицкий містечко, куди прибув 22 листопада 1772 г. і загальмував у будинку козака Пьянова, як порекомендував йому Григорій Закладнов. Це було саме лихоліття для яицких козаків. 17 вересня 1772 г. закінчила свою роботу слідча комісія зі справи про вбивство генерала Траубенберга, і козаки очікували розв'язки власної долі. По містечку, меж тем, прогулювався слух про те, що в Царицині виникла якась людина, яка йменує себе царем Петром Федоровичем. Коли, у спілкуванні наодинці, Пьянов сказав П. про цей слух, крайній розв'язав користуватися ним для втілення власної священної мрії
- повести козаків за Кубань. П. підтвердив Пьянову слух і додав, що объявившийся людей справді пан Петро Федорович, що він урятувався раніше в Петербургові, а зараз у Царицині, де изловили й замучили кого-небудь іншого, Петро ж Федорович пішов. На цьому поки розмова й скінчилася. Далі почали говорити про положення козаків, при цьому П. називав себе негоціантом і обіцяв на виході кожної родини по 12 рублів. Коли Пьянов з подивом слухав П. і дивувався, звідки в нього узялися такі засоби, якими може розташовувати лише пан, П., як би мимоволі, захоплюючись, вимовив: "Я адже не негоціант, я пан Петро Федорович; я те був і в Царицині, да Бог мене й добрі люди зберегли, а замісце мене засікли вартового бійця". Далі П. повідав целую байку про те, як він урятувався, прогулювався в Польщі, у Царьграде, був у Єгипту, а зараз прийшов до них, на Яїк. Пьянов обіцяв поговорити зі старими й передати П. те, що вони вимовлять. При таких обставинах, зовсім случаємо, П. прийняв на себе ім'я Петра III: доти йому ніколи не спадало на думку назватися сиим іменуванням. Правда, на перших допитах П. показав, що ідея видати себе за правителя Петра III викликана йому розкольниками Корівкою, Кожевниковим і Філаретом; але, опосля очних ставок з ними, П., уставши на коліна, заявив, що він оббрехав цих людей. У Яицком місті П. пробув з недельку, і спільно зі своїм супутником Філіпповим, відправився назад у Мечетную. По дорозі Філіппов відстав і надумав повідати все владі. Пугачова заарештували, вислали спочатку в симбирскую провінційну канцелярію, а потім у Казань, куди він і прибув 4 січня 1773 г. Опосля допиту його посадили під губернською канцелярією в так назыв. "темних кутузках". П. повівся хитро, позначився розкольником і став говорити, що він мучається безвинно, за "хрест і бороду". Розкольники прийняли в ньому роль. Довідавшись випадком, що в Казань прибув замовляти ікони старець Філарет, П. зміг передати йому лист, просячи захисту й допомоги. У Філарета в Казані був знайомий негоціант Щолоков, але він був саме в цей час у Москві. Їдучи у власний скит, Філарет залишив Щолокову лист, але Щолоков відніс досить недбайливо до прохання Філарета й нічого не зробив на користь П. У цей час, внаслідок перебудови темних в'язниць, П., разом з іншими колодниками перевели на тюремний двір, де колодники скористалися відносно більшою волею й під доглядом випускалися з кутузки для прохання милостині.