ѕот≥м, у курс р≥вном≥рно вводитьс¤ кресленн¤ найб≥льш складних ф≥гур, складених ≥з пр¤мих ≥ кривих л≥н≥й, орнамент≥в, що р≥зн¤тьс¤ симетричн≥стю, схематичних форм лист≥в ≥ кв≥т≥в ≥ т.п.  оли, завд¤ки сиим зан¤тт¤м, око, що вчитьс¤ вже звик правильно схоплювати форми, що рисуютьс¤, а рука твердо й в≥льно мати ол≥вець, його саджають за –. геометричних т≥л: куба, паралелеп≥педа, п≥рам≥ди, кул≥, конуса, цил≥ндра та ≥н., кожного т≥ла окремо або групи з дек≥лькох т≥л, при цьому ориг≥налами служать спочатку њхн≥ дротов≥ модел≥, а п≥зн≥ше виготовлен≥ з б≥лосн≥жного картону або дерева; у той же час юному малювальников≥ викладаютьс¤ головн≥ правила перспективи й теор≥њ т≥ней, що допомагають йому ≥нспектувати себе при програванн≥ видимих контур≥в ≥ передач≥ висв≥тленн¤ засобом тушуванн¤, до ¤кого в≥н приступаЇ ≥з цього часу. «а –. з геометричних т≥л ≥де –. з рельЇфних г≥псових в≥зерунк≥в, спочатку звичайних, а п≥зн≥ше усе найб≥льше й поболее складних. ќрнаменти, у ¤кост≥ ориг≥нал≥в, уступають своЇ м≥сце г≥псовим головам ≥, зрештою, ц≥лим скульптурам людину - зл≥пкам ≥з превосходнейших добутк≥в прадавньоњ й новоњ статуњ. ¬икладанн¤ зак≥нчуЇтьс¤ –. ф≥гур голих ≥ костюмованих натурщик≥в, драп≥рувань, насаженых на манекен, портрет≥в ≥, коли учень маЇ т¤гнете до пейзажу - дерев, земл≥; будов ≥ ≥нших ландшафтних мотив≥в, конкретно з натури. Ўвидк≥сть ≥ удачлив≥сть проходженн¤ викладеного курсу залежать, ¤к ≥ у вс¤к≥й педагог≥чн≥й справ≥, у значимому ступен≥ в≥д можливостей учн¤, в≥д досв≥дченост≥ й ретельност≥ наставника, в≥д багатства або б≥дност≥ навчальних пос≥бник≥в ≥ в≥д майже вс≥х ≥нших обставин; але, пройшовши строго всю цю школу малюнка, юна людина стаЇ готовим бути, коли в≥н обдарований, реальним художником ≥, у вс¤кому раз≥, аматором мистецтва, здатним св≥домо т≥шитис¤ його створенн¤ми й зат¤гати його в житт¤. ј. — - в.
–иторика (rhtorikh teknh) - у початковому значенн≥ слова наука про ораторське мистецтво, але пот≥м час в≥д часу розум≥лас¤ обширнее, ¤к вообщем теор≥¤ прози. —в≥й початок Ївропейський –. одержуЇ в √рец≥њ, у школах соф≥ст≥в, головним завданн¤м ¤ких було чисто практичне навчанн¤ сладкоречию; тому њх –. м≥стила багато правил, що ставл¤тьс¤ фактично до стил≥стики й граматиц≥. «а словами ƒиогена Ћаэртского, јристотель приписував винах≥д –. п≥фагор≥йцев≥ Ёмпедоклу, тв≥р ¤кого незрозум≥ло нам нав≥ть по ≥мен≥. «≥ сл≥в самого јристотел¤ й з ≥нших джерел ми знаЇмо, що 1-ый трактат по –. належав учнев≥ Ёмпедокла. «верн≥ть увагу на те, що кораксу, мазунчиков≥ сиракузького деспота √ерона, пол≥тичному ораторов≥ й адвокатов≥. ” нього ми знаходимо допитливе визначенн¤: "сладкоречие Ї роб≥тниц¤ переконанн¤ (peijouv dmiourgov); в≥н 1-ый робить спробу встановити розпод≥л ораторськоњ мови на частин≥: вступ (proormion), пропозиц≥¤ (katastasiv), виклад (dihghsiv), п≥дтвердженн¤ або боротьба (agwn), пад≥нн¤ (parekbasiv) ≥ висновок; в≥н же виставив положенн¤, що основна мета оратора - не розкритт¤ правди, але уверительность за допомогою можливого (eikov), дл¤ чого ж дуже полезны вс¤к≥ софизмы.