ласицизм Ћ. ƒавида ≥ його учн≥в повернув малюнку прадавню чистоту й струнк≥сть, але, у погон≥ за цими властивост¤ми, не привласнював подабающей, зрештою, ц≥ни колориту, за розробку ¤кого прийн¤лис¤ п≥зн≥ше французьк≥ романтики, ƒелакруа, ƒекан ≥ ≥н., що зневажали строг≥стю малюнка й заботившиес¤, основним образом, про його експресивн≥сть. ѕоберемо, зрештою, черговий приклад - рос≥йську школу. ≤з самоњ власноњ п≥дстави й до недавнешнего часу вона робила найб≥льше або найменш ¤к≥сних малювальник≥в, ¤к≥, напр. ≈горов, Ўебуев, Ѕруни, Ѕасин, ≤ванов ≥ мн. ≥н., але чудових колорист≥в у н≥й не було, кр≥м Ѕоровиковского, Ћевицкого,  ипренского й, мабуть,  . Ѕрюллова; коли звернемос¤ до сучасних нас рос≥йським художникам, те посередин≥ видатних з њхнього числа знайдемо не дуже давно загиблих  рамского й Ўишк≥на, приголомшливих малювальник≥в, один в област≥ портрета, ≥нший по частин≥ пейзажу, але млосних ≥ мерклых у колорит≥; ще здоровий  . ћаковский, неодм≥нно, над≥лений почутт¤м фарб, за те дуже кульгаЇ малюнком. Ќезалежно в≥д власноњ значимост≥ фактично в мистецтв≥, –. маЇ величезне педагог≥чне значенн¤. Ѕудучи преподаване юнацтву, воно служить до розвитку в ньому естетичного смаку, що доставл¤Ї йому п≥зн≥ше майже вс≥ духовн≥ насолоди в житт≥, ≥, укуп≥ з тим, знайомить його ≥з природою, приучивает удивл¤тис¤ в њњ форми ≥ ¤вища, допомагаЇ розум≥ти њхн¤ суть ≥ частковост≥ - словом, приносити певною м≥рою таку ж користь, ¤к ≥ природознавство. “ому, у кожн≥й загальноосв≥тн≥й школ≥, коли вона влаштована правильно, –. зобов'¤зано займати ушановане м≥сце в р¤д≥ навчальних предмет≥в, чого ж, до прикрост≥, ми не спозираЇмо в майже вс≥ з г≥мназ≥й, ≥нститут≥в ≥ ≥н. училищ нашоњ батьк≥вщини, де урокам –. присв¤чуЇтьс¤ незначне число годин, ≥ його викладанн¤ ведетьс¤ недостатньо приготовленими наставниками по незадов≥льн≥й способу, при вбогих навчальних пос≥бниках. „ас в≥д часу весь курс цього предмета обмежуЇтьс¤ коп≥юванн¤м л≥тографованих картинок, так назыв. "ориг≥нал≥в", починаючи ≥з простих ≥ к≥нчаючи складними, - вправою, ¤ка колись була в загальному вживанн≥, але зараз визнане зовс≥м не ведучим до мети, тому що воно не ставить учн¤ в≥ч-на-в≥ч ≥з натурою, заслон¤Ї њњ в≥д нього призмою чужого усв≥домленн¤ њњ форм ≥ коли даЇ що-небудь, те лише механ≥чна навичка в кресленн≥ контур≥в ≥ тушуванню. Ќова педагог≥ка, на п≥дстав≥ довгого досв≥ду, установила одну загальну систему викладанн¤ –., допускаючи, але, скороченн¤ або розширенн¤ п≥знаваних њњ частин, зг≥дне тому, приготовл¤етс¤ чи хлопець бути художником, спецом по т≥й або ≥нш≥й галуз≥ прикладного мистецтва або просто осв≥ченим людиною. ”роки –. сл≥д починати рано, ледве дитина вступаЇ в шк≥льний в≥к. ”чн¤ зобов'¤зано до цього всього змушувати креслити в≥д руки пр¤м≥ смуги, паралельн≥ й взаЇмно перес≥чн≥ п≥д р≥зними кутами, п≥зн≥ше рад≥альн≥ ел≥птичн≥ й ≥нш≥ крив≥ смуги, але н≥¤к не по так назыв. "кл≥ткам". ¬≥д цих вправ неприм≥тно переб≥гають до –. простих геометричних ф≥гур, ¤к≥ квадрат, трикутники, пр¤мокутники, ромби, кола, ел≥пси та ≥н., при цьому, щоб привчити учн¤ пропорц≥йно зменшувати те, що в≥н спозираЇ, дають йому коп≥ювати в маленькому розм≥р≥ еталони, крупно накреслен≥ на класн≥й дошц≥ або на папер≥.