јле по обмеженост≥ людськоњ натури - нав≥ть профес≥йноњ - практично н≥коли не трапл¤Їтьс¤, щоб живописець був идиентично сильний ≥ в малюнку, ≥ у фарбах: гарний малювальник по б≥льш≥й частин≥ буваЇ простим колористом ≥ - напроти:, ц≥ла барвиста школа розробл¤Ї приемущественно начерк, ≥нша школа - спектр. ≤стор≥¤ мистецтва на кожному кроц≥ представл¤Ї нам п≥дтвердженн¤ даноњ дл¤ нас правди, з ¤ких буде досить указати лише на ¤к≥сь. ≤тал≥йськ≥ живописц≥ ери ¬≥дродженн¤, що особливо належали до флорент≥йськоњ, ломбардской ≥ римськоњ школам, ≥з пристрастю обробл¤ли начерк ≥ в розкв≥таючу пору даноњ дл¤ нас ери довели його до найвищоњ досконалост≥; але вс≥ вони, за вин¤тком венецианцев, ви¤вили пор≥вн¤нне слабеньку похил≥сть до колориту: Ћеонардо да ¬≥нч≥, ћ≥келанджело й –афаель прославилис¤ завд¤ки власному дивовижному малюнку, але не фарбам; “иц≥ан, “инторетто й ѕаоло ¬еронезе шануютьс¤ основним образом за њхн≥й потужний, блискучий, гармон≥йний спектр ≥ в≥н викупаЇ часту в≥дсутн≥сть серйозноњ коректност≥ в њхньому малюнку. ‘арба панувала над формою й у живописц≥в ≤тал≥њ, у ¬еласкеса, ћурильо, —урбарана й ≥н. ”се знають те, що те ж саме, але ще б≥льшою м≥рою, становить в≥дм≥тну рису н≥дерландських шк≥л, з'¤совну, з одного боку, ф≥зичними ¤кост¤ми краю, у ¤кому вони розвилис¤, а з ≥нший - њхн≥м реал≥стичним напр¤мком. ” зволожен≥й атмосфер≥ √олланд≥њ й ‘ландр≥њ, багатих далекими обр≥¤ми, у промен¤х п≥вн≥чного сонц¤, контури предмет≥в позначаютьс¤ смутно ≥ њх кольори втрачають дл¤ ока, природну ≥нтенсивн≥сть; в≥н привчаЇтьс¤ ухвалювати не ст≥льки подробиц≥ форм, ск≥льки њх сп≥льн≥сть, не ст≥льки л≥н≥йну, ск≥льки пов≥тр¤ну перспективу, дивуЇтьс¤ не ст≥льки ¤скрав≥стю фарб, ск≥льки м'¤к≥стю њх комб≥нац≥й ≥ р≥зноман≥тт¤м њх кв≥т≥в, раз у годину м≥нливих п≥д впливом висв≥тленн¤. ÷¤ гра св≥тла й фарб зробилас¤ дл¤ голландських майстр≥в з –ембрандтом на чол≥, вд¤чним завданн¤м творчост≥, могутн≥м засобом викликати художн≥й спогад, що в≥дсунули на задн≥й план накидань; крайн≥й повинен був лише допомагати цьому спогаду ¤к потр≥бно, не виход¤чи ≥з власноњ п≥длеглоњ рол≥. ƒо того ж, любов голландц≥в до н≥чим не прикрашеноњ реальност≥ виключала вс¤ку стильн≥сть малюнка, ус¤ку визначен≥сть його правил: досить було, коли в≥н п≥дступав до натури й був характерний у кожному окремому випадку. ‘ламандц≥, у розгл¤нутому в≥дношенн≥, близько родинн≥ з голландц¤ми, хоча й працювали в ≥ншому дус≥, ≥з трохи ≥ншими рвени¤ми: безжурне мистецтво –убенса й б≥льшост≥ його сп≥вгромад¤н виражалос¤ б≥льшою м≥рою мовою колориту, ¤сного, потужного й гармон≥йн, що допускали начерк бути неточним ≥ спец≥ально переб≥льшеним дл¤ больщей виразност≥ зображеного. ‘ранцузький живопис час≥в ѕуссена й Ћесюера р≥знилас¤ бездоганною коректн≥стю малюнка, з'Їднаноњ з умовн≥стю й мл¤в≥стю колориту. ѕ≥зн≥ше, стиль наречених живописц≥в перем≥нила ман≥рн≥сть ман≥рне, що спотворювала начерк ≥ стремивша¤с¤ лестити тод≥шньому смаку не ст≥льки його життЇв≥стю, ск≥льки розвеселою грою вбраних, кв≥тчастих фарб.