«рештою, в≥д малювальника потр≥бно техно спритн≥сть, п≥знавана навичка й смак у використанн≥ матер≥алами й знар¤дд¤ми його прац≥. ”с≥ ц≥ умови ставл¤ть –. на один р≥вень ≥з 3-м¤ важливими галуз¤ми образних мистецтв
- з арх≥тектурою, статуЇю й живописом. Ќе досить того, ц≥ галуз≥, так само ¤к ≥ декоративне мистецтво, тобто мистецтво, застосоване до ремесел ≥ фабричним виробництвам, не можуть обходитис¤ без спри¤нн¤ –. - под≥¤, внасл≥док ¤кого французи дали заголовок leg arts du dessin ус≥й груп≥ нарисних мистецтв, на в≥дм≥ну в≥д мистецтв тон≥чних, заснованих на звуц≥. ¬ област≥ перших, не вм≥ючи отрисовывать, не можна бути справжн≥м художником ¤коњ б то н≥ було спец≥альност≥.  онструктор, становл¤чи проект спорудженн¤, до цього всього виражаЇ малюнком виниклу в його фантаз≥њ ≥дею прийдешнього добутку, дов≥даЇтьс¤ соб≥ його вид ≥ головн≥ детал≥, ≥ вже опосл¤ того ретельно розробл¤Ї цей еск≥з у кресленн¤х, за допомогою л≥н≥йки, трикутника й циркул¤, але й при дан≥й дл¤ нас математичноњ операц≥њ не упускаЇ з виду вроди й гармон≥йност≥ малюнка, сложившегос¤ в його голов≥. “очно також ≥ арх≥тектор, до цього, чим приступаЇ до леплению скульптури або барельЇфа, отрисовывают свою композиц≥ю, з метою встановити њњ частковост≥ й одержати можлив≥сть судити про той спогад, ¤кий вона буде створювати пот≥м. јле особливо важливу роль в≥д≥граЇ –. у живопис≥. ”с¤ суть даноњ галуз≥ мистецтва складаЇтьс¤ з 2-ух частин: малюнка й колориту. Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що 1-ый переносить на картину видим≥ форми предмет≥в, 2-ой - њх кольору й перех≥дн≥ конф≥гурац≥њ крайн, що залежать в≥д р≥зного роду й р≥зного ступен¤ висв≥тленн¤. Ћише совокупа цих частин робить д≥йсний добуток живопису, при цьому, але, малюнку належить переважне роль. ўоб переконатис¤ в цьому, досить буде згадати, що ми одержуЇмо виставу про предмети по њхн≥х формах, а не по фарбах, ≥ що в природ≥ Ї величезна к≥льк≥сть ¤к одушевлених, так ≥ неживих предмет≥в, що мають одноман≥тний кол≥р, меж тем ¤к немаЇ 2-ух, ¤к≥ мали б т≥ сам≥ форми: по жовтизн≥ шк≥ри лева ми не в≥др≥знили б його в≥д ≥нших зв≥риних т≥Їњ ж, ¤к ≥ його, розцв≥ченн¤, ¤кщо б не знали його загального виду, його пики, гриви та ≥н. ” незл≥ченноњ величезноњ к≥лькост≥ рослин≥ листи зеленуват≥ й розп≥знавати ¤к≥й пород≥ вони належать, ми можемо Їдино обертаючи свою увагу на њхн≥й контур ≥ будова. —ловом, у сам≥й природ≥, начерки служить визначником предмет≥в, виразником њх сут≥ й в≥дм≥тних ознак, фарби ж лише доповнюють њхню характеристику, лише п≥дсилюють њхн≥й спогад. “е ж саме й у живопис≥. ”¤вимо дл¤ себе, що живописець покрив на полотн≥ незрозум≥ла пл¤ма фарбою, зовс≥м подход¤щею п≥д кол≥р людського т≥ла; ц¤ пл¤ма не дасть, але, н≥ др≥бноњ вистави про людин≥, тод≥ ¤к грубо накреслений контур достатн≥й, щоб викликати ц¤ вистава. Ќачерк, можна сказати, душу живопису: без нього в картин≥, начебто б гарна не була вона в ¤скравому в≥дношенн≥, немаЇ н≥ зрозум≥ло вираженоњ ≥дењ, н≥ руху, н≥ експрес≥њ. ÷е в≥дм≥нно розум≥ли найкращ≥ живописц≥ вс≥х час≥в ≥ народ≥в, витончуючи в досл≥дженн≥ малюнка, починаючи з нього виконанн¤ вс¤коњ картини й пот≥м повсевременно сообража¤сь ≥з ним при д≥њ кистю.