соус≥), д≥ючи в крайньому випадку також растушкой.  ровавик (затверд≥ле зал≥зисте вапно, Ќаеmatites), уживаний заур¤дно у вигл¤д≥ гостро очиненного шматочка, вставленого в рейсфедер, надзвичайно непоганий дл¤ ¤кихось малюнк≥в по приЇмност≥ власного червонуватого кольору, але в≥н досить твердий ≥ не даЇ здатност≥ не проводити надзвичайно н≥жн≥ риси, не передавати з достаточною силою найглибш≥ т≥н≥. ƒеревне вуг≥лл¤, приготовлений у вигл¤д≥ шпички, внасл≥док власноњ пористоњ, рыхловатой структури, стр≥мко притупл¤Їтьс¤ й не здатний створювати тонк≥ смуги, а тому њм не можна виконувати маленьк≥, дел≥катно оброблен≥ картинки, за те в≥н чудовий дл¤ б≥льших, еск≥зних начерк≥в ≥ накреслене њм просто в≥ддал¤Їтьс¤ чрез звичайне стиранн¤ сухою ганч≥ркою: њм бажане користуютьс¤ живописц≥ при виготовленн≥ картонов дл¤ майбутн≥х власних добутк≥в ≥ при встановленн¤ малюнка на самих картинах перед тем ¤к ухвалюютьс¤ за фарби. –. чорнилом, китайскою тушшю й вообщем цветною р≥диною може бути двоњстого роду: р≥дина беретьс¤ на перо, ¤ким п≥зн≥ше окреслюютьс¤ форми зображуваного предмета й заштриховуютьс¤ в подабающей ступен≥ неосв≥тлений ≥ не багато осв≥тлен≥ його частини; або ж така робота робитьс¤ кистю, напоенною найб≥льше або найменш густою р≥диною. ѕри першому метод≥ виход¤ть картинки, що нагадують собою офорти й гравюри, виконан≥ р≥зцем, при другому - зображенн¤, що в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д реальних, багатокол≥рних акварелей лише власною однобарвн≥стю. «'Їднанн¤ обох цих метод≥ в у тому самому малюнку приводить час в≥д часу до блискучих результат≥в. ќтрисовывать кожним з обчислених метод≥ в можна не т≥льки лише на б≥лосн≥жному папер≥, та й на кольоровий, напр. на с≥руват≥й, синьоњ, жовтоњ й ≥н.; коли вз¤тий такий пап≥р, буваЇ дуже доречно, дл¤ доданн¤ зображенню б≥льшоњ рельЇфност≥, проходити по його м≥сц¤х, що представл¤ютьс¤ в повному висв≥тленн≥, б≥лосн≥жним ол≥вцем або кистю з б≥лилом. як сказано вище, задачка –. пол¤гаЇ в програванн≥ предмет≥в, що мають ус≥ три вим≥ри, у тому вид≥, у ¤кому вони представл¤ютьс¤ нашим очам з 1-го певного пт ( точки зору), тобто, що начебто б перебувають на одн≥й площин≥ (так наз. картинноњ) ≥ прит≥м у б≥льша частина випадк≥в суттЇво найменшого розм≥ру пор≥вн¤нне з реальним; тому, усп≥шне виконанн¤ даноњ нам задачки може бути лише при догоджанн≥ 2-ух основних критер≥й: дотриманн¤, з одного боку, закон≥в перспективи й теор≥њ т≥ней, а з ≥нший - в≥рност≥ масштабу, тобто пропорц≥йност≥ меж частинами зображенн¤, згодноњ з обоп≥льним в≥дношенн¤м в≥дпов≥дних частин у самому предмет≥; без цього не можна дос¤гати н≥ правдопод≥бност≥ зображенн¤, н≥ нав≥ть самоњ його зрозум≥лост≥. Ќе вважаючи того, що малюЇ повинен в≥дм≥нно знати анатом≥ю - по останн≥й мер≥, зовн≥шню - людського т≥ла, ¤ке доводитьс¤ йому зображувати част≥ше всього ¤к у спокоњ, так ≥ в рус≥, також мати ч≥тка вистава про форми природи вообщем, ¤к≥, але, наст≥льки р≥зноман≥тн≥ й складн≥, що нав≥ть при близькому знайомств≥ з ними, йому доводитьс¤, у кожн≥й сувор≥й робот≥, придивл¤тис¤ до натури й ≥нспектувати свою пам'¤ть.