Його мирський, згуртованої клинком і кров'ю, імперії християнство протиставило бездоганне королівство Божие. Втративши мир, Рим став панувати в області еталонів.
В. Не для кого не секрет те, що герье.
Риман (Georg Friedrich Bernhard Rieemann, 1826 - 1866) - відомий німецький математик. Похилості до арифметики проявлялися в юного Р. ще в ліцеї; уступаючи бажанню батька, Р. зробив, в 1846 році, у геттингенский інститут для дослідження філології й богослов'я. Але отут похилість до дослідження арифметики одержала перевагу; Р. в 1846 - 47 рр. слухав лекції Гаусса й Штерна по арифметиці й лекції по магнетизму в Гольдшмидта, а пізніше, у берлінському інституті, протягом 2-ух років лекції Эйзенштейна, Якоби, Лежен-Дирикле й Штейнера. Ближче всіх ознайомився з Р. Эйзенштейн - при їхніх наукових бесідах з'явилася ідея заснувати теорію функцій всеохоплюючої змінної Ця ідея здійснена була Р. пізніше в його докторській дисертації: "Grundlangen fur eine ailgemeine Theorie der Functionen einer veranderlichen compelexen Grosse" (1851), яка зараз служить підставою всіх наступних робіт різних творців по теорії функцій і має істотне значення в математичній фізиці, а конкретно в теорії тяжіння, электро енергії й магнетизму, в гідродинаміці й теорії пружності. Спосіб дослідження, підстави якого викладені в даній дисертації, застосовується в мемуаре "Theorie der Abel'schen Functionen", написаному в 1857. г. В 1849 г., возвратясь у Геттінген, Р. слухав лекції по експериментальній фізиці Вільгельма Вебера. Прийнявши роль у фізико-математичному семінарі, керованому Вебером, Ульріхом, Штерном і Лістингом, Р. займався й експериментальною фізикою. У цей час у нього з'явилася ідея з'єднати в одне ціле математичні теорії тяжіння, электро енергії й магнетизму. Потім, на власних лекціях, він викладав таку теорію, і по лекціях його, читаним в 1861 г. у Геттінгені, склав Гаттендорф книжку, під заголовком: "Schwere, Elektricitat und Magnetismus, nach den Vorlesungen von B. Riemann" (1876). У теж час Р. писав свою докторську дисертацію, а пізніше, в 1853 г., приготував два твори: "Ueber die Darstellbarkeit einer Function durch eine trigonometrische Reihe", "Ueber die Hypothesen, welche der Geometrie zu Grunde liegen", які повинні були послужити пробними лекціями. У теж час Р. працював у семінарі як помічник при В. Веберу. Познайомившись із Кольраушем, що займалися в той час дослідницькими роботами про залишковий заряд у Лейденських банках, Р. зацікавився сиим вопросцем і написав мемуар під заголовком: "Neue Theorie des Ruckstandes in elektrischen Bindungsapparaten" (1854), який але, був написаний лише опосля його погибелі. В 1854 г. він опублікував свою роботу: "Ueber die Gesetze der Vertbeilung von Spannungs-elekricitat in ponderablen Korper etc.", a в "Pogg. Ann." за 1855 г. розташував статтю про кільця Нобілі. В 1857 г. він був призначений доктором у Геттінгені. Повне зібрання його творів, видане М. Вебером в 1876 г., містить усередині себе хоча мало статей, але змісту дуже різного.