”же поет Ћукан, плем≥нник —енеки, даЇ цьому почуттю потужне вираженн¤, говор¤чи про "св¤щенну любов до миру" (sacer orbis amor) ≥ прославл¤ючи "громад¤нина, переконаного в тому, що в≥н народивс¤ на св≥тло не дл¤ себе, а дл¤ всього цього св≥тла". ÷е загальна св≥дом≥сть культурного зв'¤зку меж ус≥ма римськими громад¤нами породжуЇ в III стол≥тт≥ пон¤тт¤ romanitas, на противагу варварству. «адачка соратник≥в –омула, що в≥дн≥мали в сус≥д≥в, сабин¤н, њхн≥х дружин ≥ пол¤, перетворитьс¤, таким образом, у мирну загальнолюдську задачку.
¬ област≥ еталон≥в ≥ принцип≥в, возвещаемых поетами, ф≥лософами ≥ юристами, –им домагаЇтьс¤ вищого власного розвитку й стаЇ прототипом дл¤ наступних покол≥нь ≥ народ≥в. ¬≥н був повинен сиим взаЇмод≥њ –има й пров≥нц≥й; але конкретно в цьому процес≥ взаЇмод≥њ пол¤гали ембр≥они пад≥нн¤. ¬оно п≥дготовл¤лос¤ з 2-ух стор≥н: перетворюючи в пров≥нц≥¤х, –им втрачав свою творчу, творчу силу, переставав бути духовним цементом, що з'Їднували р≥знор≥дн≥ частини; пров≥нц≥њ були дуже р≥зн≥ меж собою в культурних в≥дносинах; процес асим≥л¤ц≥њ й зр≥вн¤нн¤ в правах п≥дн≥мав на поверхню й ставив часто на 1-ый план нац≥ональн≥ або соц≥альн≥ елементи, ще не культурн≥ або, що сто¤ли, ¤к люди звикли виражатис¤, багато нижче загального р≥вн¤. ƒва, в ≥ндив≥дуальност≥, установи д≥¤ли шк≥дливо в цьому напр¤мку: рабство й в≥йсько. –абство виводило в люди вольноотпущенников, саму з≥псовану частину прадавнього сусп≥льства пороки, що сполучали усередин≥ себе, "раба" ≥ "государ¤", ≥ позбавлених ус¤ких принцип≥в ≥ переказ≥в; а тому що це були люди здатн≥ й потр≥бн≥ дл¤ колишнього государ¤, то вони гралис¤ фатальну роль усюди, в ≥ндив≥дуальност≥ при двор≥ цар≥в. ¬≥йсько сприймало в себе представник≥в ф≥зичноњ сили й грубоњ енерг≥њ й виводило њх стр≥мко - особливо п≥д час смут ≥ солдатських повстань на верх≥вку влади, привчаючи сусп≥льство до насильства й до преклон≥нн¤ перед силою, а правл¤чих - до зневаги законом. ≤нша небезпека загрожувала з боку пол≥тичноњ: еволюц≥¤ –. ≥мпер≥њ пол¤гала в розробц≥ з р≥знор≥дних по пристрою областей, згуртованих –. знар¤дд¤м, одного стрункого крањни. ÷≥ль ц¤ дос¤галас¤ розвитком спец≥ального органа мун≥ципального керуванн¤ - першоњ у св≥т≥ бюрократ≥њ, ¤ка все розмножувалас¤ й спец≥ал≥зувалас¤. јле, при усе найб≥льш наростаюч≥й в≥йськов≥й вдач≥ влади, при все б≥льшому дом≥нуванн≥ некультурних частин, при прагненн≥, що розбудовувалос¤, до об'Їднанн¤ й р≥вн¤нню, стала слабшати самод≥¤льн≥сть прадавн≥х центр≥в ≥ вогнищ культури.
” цьому ≥сторичному процес≥ видаЇтьс¤ час, коли пануванн¤ –има вже втратило вдачу грубоњ експлуатац≥њ, ¤к б≥льш≥сть ≥з нас звикло говорити, республ≥канськоњ ери, але ще не прийн¤ло безжиттЇвих форм п≥зн≥шоњ ≥мпер≥њ. Ќайкращою ерою –. ≥мпер≥њ вс≥ма з≥знаЇтьс¤ II стол≥тт¤, ≥ це приписуЇтьс¤ заур¤дно особистим плюсам цар≥в, що царювали тод≥; але не даноњ дл¤ нас лише випадков≥стю сл≥д роз'¤сн¤ти значенн¤ ери “ра¤на й ћарка јврел≥¤, а р≥вновагою, що встановилас¤ тод≥, меж зворотними елементами й рвени¤ми - меж –имом ≥ пров≥нц≥¤ми, меж республ≥канським переказом вол≥ й монарх≥чним пор¤дком.