ѓњ звеличуЇ ѕлиний, њњ прославл¤Ї ѕлутарх, називаючи –им "¤корем, ¤кий нав≥чно дав притулок у гаван≥ мир, що довгостроково обуреваемый, що й блукав без керманича". ѕор≥внюючи владу –има ≥з цементом, грецький морал≥ст спозираЇ значенн¤ –има в тому, що в≥н орган≥зував загальнолюдське сусп≥льство посередин≥ жорстокоњ боротьби людей ≥ народ≥в. ƒаноњ нам же ≥дењ римського миру в≥ддав оф≥ц≥йне вираженн¤ правитель “ра¤н у напис≥ на храм≥, спорудженому њм на ™вфрат≥, коли до даноњ дл¤ нас р≥ки була знову в≥дсунута границ¤ ≥мпер≥њ. јле значенн¤ –има скоро з≥йшло ще вище. ќсел¤ючи посередин≥ народ≥в мир, –им призивав њх до цив≥льного пор¤дку й благам цив≥л≥зац≥њ, надаючи њм широкий прост≥р ≥ не насилуючи њх особливост≥. ¬≥н володарював, за словами поета, "не знар¤дд¤м лише, а законами". Ќе досить того: в≥н призивав р≥вном≥рно вс≥ народи до рол≥ у влад≥. ¬ища похвала римл¤н ≥ належна оц≥нка њх найкращого правител¤ пол¤гаЇ в чудових словах, з ¤кими грецький оратор, јристид, звернувс¤ до ћарка јврел≥ю ≥ його товаришев≥ ¬≥ру: " при вас усе дл¤ вс≥х в≥дкрито. Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що вс¤кий, хто г≥дний маг≥стратури або публ≥чноњ дов≥ри, перестаЇ вважатис¤ ≥ноземцем. ≤м'¤ римл¤нина зак≥нчило бути приналежн≥стю 1-го м≥стечка, але стало надбанн¤м людського роду. ¬и встановили керуванн¤ миром на подобу ладу одн≥Їњ родини". Ќе складно, тому, що в –. ≥мпер≥њ рано виникаЇ вистава про –им, ¤к загальну батьк≥вщину. ћало хто знаЇ те, що чудово, що цю ≥дею зат¤гають у –им вих≥дц≥ з ≤спан≥њ, що дала –иму й найкращих цар≥в. ”же —енека, вихователь Ќерона й п≥д час його малол≥тства правитель ≥мпер≥њ, вигукуЇ: "–им - начебто б наша загальна батьк≥вщина". ÷е вираженн¤ засвоюють дл¤ себе пот≥м, уже в найб≥льш позитивному зм≥ст≥, римськ≥ юристи. "–им - загальна наша батьк≥вщина": на цьому, меж ≥ншим, ірунтуЇтьс¤ твердженн¤, що вигнаний з 1-го м≥стечка, не може проживати в –им≥, тому що "–. - батьк≥вщина вс≥х". «розум≥ло чому жах –. пануванн¤ став уступати в пров≥нц≥ал≥в м≥сце любов≥ до –има ≥ ¤комусь поклон≥нню перед ним.
Ќе можна без розчуленн¤ читати в≥рш грецькоњ ж≥нки-поета, Ёринны (Їдине, в≥д нењ до нас, що дошедшее), у ¤кому вона в≥таЇ "–ому, дочка јреса", ≥ об≥ц¤Ї њй в≥чн≥сть - або прощанн¤ з –имом галла –утили¤, на кол≥нах, що ц≥лував, з≥ сльозами на очах, "св¤щенн≥ кам≥нчики" –., за те, що в≥н "зробив Їдину батьк≥вщину майже вс≥м народам", за те, що "благом стала дл¤ скорених проти њхньоњ вол≥ римська влада", зате, що "–им перетворив мир у струнку громаду (urbem fecisti quod prius orbis erat) ≥ не т≥льки лише панував, але, що важлив≥ше, був г≥дний пануванн¤". ўе ≥стотн≥ше, чим ц¤ д¤ка пров≥нц≥ал≥в, що благословл¤ють –им за те, що в≥н, говор¤чи словами поета ѕруденци¤, "повалив переможених у братн≥ кайдани", ≥нше почутт¤, викликане св≥дом≥стю, що –им став загальною батьк≥вщиною. ¬≥дтод≥, ¤к, по вираженню јм. “ьерри, "мала громада на берегах “ибру розрослас¤ у всесв≥тню громаду", в≥дтод≥, ¤к розширюЇтьс¤ й одухотвор¤Їтьс¤ думка –има й римський патр≥отизм сприймаЇ моральна й культурна вдача, - любов до –има стаЇ любов'ю до роду людському ≥ Їднальним його еталоном.