ѕри ньому пол¤гав п≥знаваний штат пристав≥в, переписувач≥в (арраritores) ≥ слуг. ÷е були люди њм запрошен≥ або нав≥ть просто його раби й вольноотпущенники. “ак≥ маг≥страти р≥вном≥рно зам≥н¤ютьс¤ в ≥мпер≥њ людьми, що перебувають на незм≥нн≥й служб≥ правител¤, що одержують в≥д нього певний зм≥ст ≥ минаючими в≥дому кар'Їру, в ≥Їрарх≥чному пор¤дку. ѕочаток перевороту ставитьс¤ ще вчасно јвгуста, що призначив платню проконсулам ≥ пропреторам. ¬ ≥ндив≥дуальност≥ багато дл¤ розвитку й удосконаленн¤ адм≥н≥страц≥њ в ≥мпер≥њ зробив јдр≥ан; при ньому в≥дбулас¤ бюрократизац≥¤ двору правител¤, ¤кий до цього управл¤в своњми пров≥нц≥¤ми засобом вольноотпущенников; јдр≥ан зв≥в власних придворних на ступ≥нь, ¤к усе говор¤ть, мун≥ципальних сановник≥в. „исло слуг пана р≥вном≥рно виростаЇ: зг≥дне ≥з сиим зростаЇ число њх розр¤д≥в ≥ розбудовуЇтьс¤ ≥Їрарх≥чна система керуванн¤, що дос¤гаЇ, зрештою, т≥Їњ повноти й труднощ≥, ¤к≥ вона представл¤Ї в "ћун≥ципальному календар≥ чин≥в ≥ звань ≥мпер≥њ" - Notitia dignitatum.
” м≥ру розвитку бюрократичного апарата м≥н¤Їтьс¤ весь вид крањни: в≥н стаЇ одноман≥тн≥ше, ровнее. Ќа початку ≥мпер≥њ вс≥ пров≥нц≥њ, у в≥дношенн≥ до керувань, р≥зко р≥зн¤тьс¤ в≥д ≤тал≥њ й представл¤ють величезний достаток меж собою; таке ж достаток зауважуЇтьс¤ в границ¤х кожноњ пров≥нц≥њ; вона м≥стить у соб≥ автономн≥, прив≥лейован≥ й п≥длегл≥ м≥стечка, час в≥д часу васальн≥ корол≥вства або нап≥вдик≥ племена, що зберегли власний перв≥сний лад. Ќе багато по малу ц≥ в≥дм≥нност≥ стушовуютьс¤ й при ƒиоклетиане частиною перебуваЇ, частиною в≥дбуваЇтьс¤ кор≥нний переворот, схожий тому, ¤кий був зроблений французькою революц≥Їю 1789 г. пров≥нц≥њ, що зам≥нила, з њхньою ≥сторичною, державною й топограф≥чною ≥ндив≥дуальн≥стю, однаковими адм≥н≥стративними одиниц¤ми - департаментами.
ѕреутворюючи керуванн¤ римськоњ ≥мпер≥њ, ƒиоклетиан д≥лить њњ на 12 диоцезов п≥д керуванн¤м окремих в≥кар≥њв, тобто нам≥сник≥в правител¤; кожний диоцез розд≥л¤Їтьс¤ на найб≥льш маленьк≥, чому до цього, пров≥нц≥њ (у числ≥ в≥д 4 до 12, у загальному п≥дсумку 101), п≥д керуванн¤м чиновник≥в р≥зних найменувань - correctores, consulares, praesides ≥ т.д. ¬насл≥док даноњ бюрократизац≥њ зникаЇ колишн≥й дуал≥зм меж ≤тал≥Їю й пров≥нц≥¤ми; сама ≤тал≥¤ дробитьс¤ на адм≥н≥стративн≥ одиниц≥, ≥ з римськоњ земл≥ (ager romanus) стаЇ звичайний пров≥нц≥Їю. ќдин –им ще залишаЇтьс¤ поза даною дл¤ нас адм≥н≥стративноњ мереж≥, що дуже знаменно дл¤ його майбутньоњ дол≥. « бюрократизац≥Їю влади зат≥сно зв'¤зана ≥ њњ централ≥зац≥¤. ÷ю централ≥зац≥ю особливо ц≥каво простежити в област≥ судочинства. ” республ≥канськ≥й адм≥н≥страц≥њ претор без допомоги ≥нших творить трибунал; в≥н не п≥дданий апел¤ц≥њ й, користуючись правом видавати едикт, сам установлюЇ норми, ¤ких прагне триматис¤ на суд≥. Ќаприк≥нц≥ розгл¤нутого нами ≥сторичного процесу встановлена апел¤ц≥¤ на трибунал претора до ≥мператора, ¤кий розпод≥л¤Ї скарги, по вдач≥ справ, меж своњми префектами. “аким образом ≥мператорська влада практично опановуЇ судовою владою; але вона привласнюЇ дл¤ себе й сама творч≥сть права, ¤ка трибунал додаЇ до житт¤.