Диоклетиан, як старший Август, вибрав своїм місцеперебуванням Никомедию в Малій Азії, 2-ой Август - Милан. Рим не лише закінчив бути центром імператорської влади, але цей центр від нього вийшов, був перенесений на схід; Р. не удержав навіть другого місця в імперії й був повинен поступитися його містечку переможених їм колись инсубров - Милану. Новенька влада вийшла від Рима не тільки лише топографически: вона стала йому ще більше далекої за власним духом. Титул государя (dominus), який ще Тиберий надавав тільки рабам, став офіційним титулом правителя; слова sacer і saciatissimus - священнейший - стали офіційними епітетами його влади; колінопреклоніння поміняло собою віддачу військової честі: золота, засіяна дорогоцінними каменями, риза й білосніжна, покрита перлинами, пов'язка на чолі правителя вказували на те, що на вдачі новітньої влади посильнее відбився вплив Персії, що примикає, чому переказ Р. принципату. Зникнення муніципального дуалізму, сполученого з поняттям принципату, супроводжувалося також конфігурацією в положенні й вдачі сенату. Принципат, як безстрокове президентство сенату, хоча і являв собою відому протилежність сенату, але разом з тем тримався сенатом. Меж тем, Р. сенат рівномірно переставав бути тем, чому до цього. Він був колись компанією служивої знаті містечка Рима й постійно обурювався припливом далеких йому частин; колись сенатор Аппий Клавдій заприсягся заколоти першого латинянина, який дерзне ввійти в сенат; при Цезарі Цицерон і його друзі гострили над сенаторами з Галлії, а коли, спочатку Iii-Го століття, у Р. сенат увійшов єгиптянин Кераунос (історія зберегла його ім'я) у Римі вже якомусь було обурюватися. По іншому й бути не могло. Найбагатші із провінціалів здавна вже стали переселятися в Рим, жадібна палаци, сади й маєтку збіднілої римської знаті. Уже при Августу вартість нерухомості в Італії, внаслідок цього, суттєво піднялася. Ця новенька знать стала заповнювати сенат. Прийшов час, коли сенат став називатися "красою всіх провінцій", "кольором усього миру", "кольором людського роду".
З установи, що становив при Тиберии противага імператорської влади, сенат зробився імператорським. Ця аристократична установа піддалася, зрештою, перетворенню в бюрократичному дусі - розпалося на класи й розряди, відзначені чинами (illiustres, spectabiles, clarissimi і т.д.). Зрештою, воно розпалося на двоє - на римський і константинопольський сенат: але це розпадання вже не мало значимої значимості для імперії, тому що державне значення сенату перебігло до іншої установи - до ради пана або консисторії. Ще найбільше, чим історія сенату, характерний для Р. імперії процес, що відбувся в області адміністрації. Під дією імператорської влади отут створюється новітній тип країни, на зміну міської держави - городоправcтва, яким є республіканський Рим. Ціль ця досягається бюрократизацією керування, підміною магістрату бюрократом. Магістрат був громадянином, убраним владою на певний строк і несучим свій обов'язок, як почесну посаду (honor).