¬лада захопив його товариш, ¬алер≥ан, що прийн¤в у сп≥вправител≥ власного нащадка √аллиена: ¬алер≥ан умер у полон≥ в перс≥в, а √аллиен витримав до 268 г. –. ≥мпер≥¤ була вже так розхитана, що ц≥л≥ област≥ в≥дд≥л¤лис¤ в≥д нењ п≥д автономним керуванн¤м м≥сцевих головнокомандуючих (напр. √алл≥¤ й корол≥вство ѕальмирское на —ход≥).
ќсновним оплотом –има були в цей час генерали иллирийского походженн¤: там, де небезпека в≥д гот≥в примусила об'Їднатис¤ захисник≥в –има, були обирано один за одним, по нарад≥ командир≥в, способнейшие воЇначальники й админы:  лавд≥й II, јврелиан, ѕроб ≥  ар. јврелиан убив √алл≥ю й корол≥вство «≥нов≥њ й повернув колишн≥ меж≥ ≥мпер≥њ; в≥н же обн≥с нов≥тньою ст≥нкою –им, ¤кий здавна вир≥с ≥з рамок ст≥нок —ерви¤ “улли¤ й став в≥дкритим беззахисним м≥стом. ”с≥ ц≥ ставленики лег≥он≥в скоро гинули в≥д рук, що обурилис¤ боЇць: ѕроб, напр., за те, що, оп≥куючись про добробут пров≥нц≥њ, примусив боЇць розлучати виноградники на –ейн≥ й на ƒунањ. «рештою, за р≥шенн¤м оф≥цер≥в у ’алкедоне, в 285 г., був зведений на престол ƒиоклетиан, що г≥дно зак≥нчуЇ собою р¤д ¤зичеських цар≥в –има. ѕеретворенн¤ ƒиоклетиана зовс≥м зм≥нюють вдачу й форми римськоњ ≥мпер≥њ: вони п≥двод¤ть п≥дсумки попередньому ≥сторичному процесу й уважають початок новенькому пол≥тичному пор¤дку. ƒиоклетиан здаЇ до арх≥ву ≥стор≥њ принципат јвгуста й робить римсько-в≥зант≥йське единодержавие. ÷ей далматинец, над¤гши на себе в≥нець сх≥дних цар≥в, зовс≥м розв≥нчав царствений –им. ” хронолог≥чних рамках обкресленоњ вище ≥стор≥њ цар≥в р≥вном≥рно в≥дбувавс¤ найб≥льший ≥сторичний переворот культурноњ вдач≥: пров≥нц≥њ п≥дкор¤ть –им. ¬ област≥ гос це виражаЇтьс¤ зникненн¤м дуал≥зму в особ≥ пана, ¤кий в орган≥зац≥њ јвгуста був принцепсом дл¤ римл¤н, а дл¤ пров≥нц≥ал≥в - царем. Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що дуал≥зм цей р≥вном≥рно губитьс¤, при чому в≥йськова влада правител¤ поглинаЇ в себе цив≥льну, республ≥канську маг≥стратуру принципату.
ѕоки була ще жива легенда –има, трималас¤ й думка принципату; але коли наприк≥нц≥ II стол≥тт¤ ≥мператорське влада д≥сталас¤ африканцев≥, в≥йськовий елемент у влад≥ правител¤ зовс≥м витиснув –. переказ. –азом з тем нер≥дке вторгненн¤ в мун≥ципальне житт¤ –. лег≥он≥в, що над≥л¤ли ≥мператорською владою власних командир≥в, принизило цю владу, зробило њњ доступноњ вс¤кому честолюбцев≥ й позбавило њњ м≥цност≥ й тривалост≥. ѕростор≥сть ≥мпер≥њ й одночасн≥ в≥йни по вс≥й њњ границ≥ не дозвол¤ли ≥мператоров≥ зосередити вс≥ в≥йськов≥ сили п≥д власною конкретною командою; лег≥они на ≥ншому к≥нц≥ ≥мпер≥њ в≥льно могли оголосити царем власного мазунчика, щоб одержати в≥д нього повс¤кденне "даруванн¤" засобами. ÷е спонукало ƒиоклетиана реорган≥зувати ≥мператорську владу на засадах колег≥альност≥ й ≥Їрарх≥њ. ѕравитель, у званн≥ јвгуста, одержував товариша в ≥ншому јвгусту, що управл¤в ≥ншою половиною ≥мпер≥њ; при кожному ≥з цих —ерпн≥в пол¤гало по ÷езарев≥, ¤кий був сп≥вправителем ≥ нам≥сником власного јвгуста. “ака децентрал≥зац≥¤ ≥мператорськоњ влади давала њй можлив≥сть конкретно про¤вл¤тис¤ в 4 пт ≥мпер≥њ, а ≥Їрарх≥чна система у в≥дносинах ÷езар≥в ≥ —ерпн≥в з'Їднувала њхн≥ ≥нтереси й давала законний вих≥д честолюбству головнокомандуючих.