Траян прославився як воєначальник, імперія достигнула при ньому більшого розміру; дружелюбний Адріан зайнявся перетвореннями в адміністрації й в області права. Як Август, Адріан провів майже всі роки у відвідуванні провінцій; він не побрезгал побрати на себе посада архонта в Афінах і особисто склав для їхній проект міського керування. Можливо й те, що йдучи зі століттям, він був просвещеннее, чому Август, і стояв на рівні сучасної йому освіченості, що досяглася тоді власного апогею. Як Адріан своїми фінансовими реформами заслужив прізвисько "збагачувача миру", так його спадкоємець Антонин був прозваний "татом роду людського", за його піклування про провінції, подвергшихся нещастям. Вище місце в ряді Цезарів займає Марко Аврелий, прозваний філософом, про нього ми можемо судити не по одним епітетам - ми знаємо його думки й плани в його своєму викладі. Як великий був прогрес політичної думки, що відбувся в найкращих людях Р. із часу падіння республіки, про це ясніше всього свідчать його знаменні слова, "Я носив у власній душі образ вільного країни, у якому все управляється на підставі схожих для всіх законів і рівного для всіх права". Але й цьому філософові на престолі довелося випробувати на для себе, що влада римського правителя - особиста військова диктатура; майже всі роки він повинен був провести в оборонній війні на Дунаї, де він і загинув.
Опосля 4 царів, воцарившихся в зрілому віці, престол знову дістався, по праву спадщин, юнакові, і знову невартому. Надавши керування державою мазунчикам, Коммод (180 - 193), подібно Нерону, жадав лаврів не на бойовище, а в цирку й амфітеатрі: але смаки його були не артистичні, як у Нерона, а гладіаторські. Він умер від руки змовників. Ні їхній ставленик префект Пертинакс, ні сенатор Дидий Юліан, що купив порфіру в преторианцев за большенные засоби, не стрималися у владі; иллирийские легіони позаздрили своїм товаришам і оголосили царем власного проводиря, Септимия Півночі. Септимий був родом з Лептиса в Африці; у його вимові чутний був африканець, як у мові Адріана - іспанець. Його піднесення знаменує успіхи Р. культури в Африці. Отут ще живі були традиції пунийцев, странноватым образом, що зливалися з римськими. Коли тонко утворений Адріан повернув гробницю Эпаминонда, те Септимий, як говорить переказ, воздвигнул мавзолей Ганнибалу. Але пуниец зараз вів війну за Рим. Сусіди Рима знову відчули на для себе млосну руку переможного правителя; римські соколи облітали границі від Вавилона на Євфраті й Ктезифона на Тигрі до Иорка на далекій півночі, де загинув Септимий в 211 г. Септимий Північ, ставленик легіонів, був першим бійцем на престолі Цезарів. Груба енергія, яку він приніс із собою із власної африканської батьківщини, виродилася в дикість у його нащадкові Каракалле, який захопив єдиновладдя вбивством брата. Він ще ясніше проявляв свої африканські симпатії, усюди ставлячи скульптури Ганнибала. Рим повинен йому, вообщем, прекрасними термами. Як і батько, він невтомно захищав Р. землю на 2-ух фронтах - на Рейні й на Євфраті.