јле в≥н маЇ й зворотний б≥к: в≥н супроводжуЇтьс¤ зниженн¤м культурного р≥вн¤ й зникненн¤м вол≥, що про¤вл¤Їтьс¤ в III стол≥тт≥. ћеж тем в≥дбуваЇтьс¤ рел≥г≥йне об'Їднанн¤ прадавнього миру на ірунт≥ христи¤нства, торжество ¤кого над ≥долопоклонством заповнюЇ IV в. Ќасл≥дку цього торжества неспри¤тлив≥ дл¤ колиски й столиц≥ –. ≥мпер≥њ. —початку V в. в≥дбуваЇтьс¤ уз¤тт¤ –има варварами, ¤к≥ пот≥м зв≥дус≥ль вторгаютьс¤ в –. пров≥нц≥њ й знищують –. мун≥ципальну владу. ” новенькому дуал≥зм≥ на –. ірунту зароджуЇтьс¤ нов≥тн≥й ≥сторичний пер≥од.
‘уррор сусп≥льного об'Їднанн¤ й асим≥л¤ц≥њ р≥знор≥дних державних частин пров≥нц≥й особливо наочно про¤вл¤Їтьс¤ в ≥стор≥њ самих цар≥в особиста дол¤ й вдача ¤ких стаЇ самим видним фактором в ≥стор≥њ ≥мпер≥њ. ” довгуват≥й низц≥ й час в≥д часу жвавому чергуванн≥ цар≥в про¤вл¤Їтьс¤ слабенька сторона принципату, зробленого јвгустом ≥ заснованого на композиц≥њ республ≥канськоњ маг≥стратури з в≥йськовою монарх≥Їю. ћаг≥стратура може бути базована на обранн≥ або на призначенн≥; монарх≥¤ просить спадковост≥. ¬ ≥стор≥њ принципату ми спозираЇмо д≥ю обох принцип≥в уперем≥ж, часто на шкоду один одному, час в≥д часу в ун≥кальн≥й композиц≥њ, на п≥дстав≥ чисто римського ≥нституту всиновленн¤: правитель адаптуЇ власного спадкоЇмц¤. ѕравильний про¤в обох принцип≥в перериваЇтьс¤ дов≥льним вторгненн¤м т≥Їњ збройноњ сили, ¤ка зобов'¤зана була служити охороною ≥мпер≥њ й ≥мператорськоњ влади. Ќедол≥ки механ≥зму, зробленого јвгустом, ви¤вилис¤ негайно по його погибел≥. ¬≥н залишив недозволеним з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в ≥ прав меж усиновленим њм пасинком “иберием ≥ р≥дним онуком, негожим юнаком, ним заточеним на п≥востр≥в. “иберий (14 - 37), по своњх заслугах, мозку й досв≥дченост≥ мав право на 1-ое м≥сце в держав≥; в≥н не бажав бути тираном: в≥дкидаючи титул государ¤ (dominus), з ¤ким п≥длесники до нього зверталис¤, в≥н говорив що в≥н государ т≥льки дл¤ раб≥в, дл¤ пров≥нц≥ал≥в - правитель, дл¤ людей - громад¤нин. ѕров≥нц≥њ в≥дшукали в ньому, по визнанню самих його ненависник≥в, дбайливого й д≥лового правител¤; в≥н не даром говорив своњм проконсулам, що гарний пастир стриже овець, але не здираЇ з њхньоњ шк≥ри; але в –им≥ перед ним сто¤в сенат, повний республ≥канських переказ≥в ≥ мемуар≥в про минулу велич - ≥ справи меж царем ≥ сенатом скоро були з≥псован≥ п≥длесниками й донощиками.
«лощасн≥ випадки й траг≥чн≥ сплетенн¤ в родин≥ “ибери¤ озлобили правител¤, тод≥ й почалас¤ кривава драма пол≥тичних д≥й, "нечестива в≥йна (impia bella) у сенат≥", наст≥льки жагуче й художньо зображена в безсмертному утвор≥ “ацита, що затаврував ганьбою страшного старого на п≥востров≥  апрее. Ќа м≥сце “ибери¤, крайн≥ хвилинки ¤кого нам у точност≥ неп≥знан≥, був проголошений нащадок його плем≥нника, що користуЇтьс¤ попул¤рн≥стю й ус≥ма оплаканого √ерманика -  ай, ≥з пр≥звиськом  алигула (37 - 41), хлопець гарний, але скоро скажений в≥д влади, що й д≥йшов до ман≥њ величност≥ й шаленоњ нещадност≥.  линок претор≥анського трибуна припинив житт¤ безумц¤, намеревавшегос¤ поставити свою скульптуру в ≤Їрусалимському храм≥, дл¤ поклон≥нн¤ разом з ≤Їговою.