÷ей римський патр≥от не забував, але, що в≥н був володарем св≥ту.
” дол≥ пров≥нц≥й в≥дбуваЇтьс¤ при ньому крутий поворот: з маЇтк≥в –. народу вони стають частинами мун≥ципального т≥ла (membra partesque imperii). ѕроконсулам, ¤к≥ до цього посилали в пров≥нц≥ю дл¤ год≥вл≥, призначаЇтьс¤ зараз певне платн¤ й строк њх перебуванн¤ в пров≥нц≥њ подовжуЇтьс¤. ƒо цього пров≥нц≥њ були лише предметом побор≥в на користь –има; зараз, навпаки, з –има ним ви¤вл¤Їтьс¤ пос≥бник, јвгуст в≥дбудовуЇ пров≥нц≥йн≥ м≥стечка, сплачуЇ њх борги, приходить до них на допомогу п≥д час нещасть. ћун≥ципальна адм≥н≥страц≥¤ перебуваЇ ще в зачатку; правитель маЇ не досить засоб≥в знати положенн¤ пров≥нц≥й ≥ тому вважаЇ за необх≥дне особисто знайомитис¤ з положенн¤м справи. —ерпень в≥дв≥дав ус≥ пров≥нц≥њ, не вважаючи јфрики й —ардин≥њ, ≥ майже вс≥ роки пров≥в у њхньому об'њзд≥. ¬≥н улаштував поштове пов≥домленн¤ дл¤ потреб адм≥н≥страц≥њ; у центр≥ ≥мпер≥њ, на форум≥, була поставлена колона, в≥д ¤коњ значилис¤ в≥дстан≥ по незл≥ченних дорогах, шедшим з –има до окрањн. –еспубл≥ка не знала незм≥нного в≥йська; б≥йц≥ прис¤гали воЇначальников≥, що призвав њх п≥д прапори на р≥к, а п≥зн≥ - " до зак≥нченн¤ походу". « јвгуста влада головнокомандуючого стаЇ безстроковою, в≥йсько - незм≥нним. —лужба у в≥йську визначаЇтьс¤ в 20 рок≥в, п≥сл¤ цього "ветеран" одержуЇ право на знатну в≥дпустку й на забезпеченн¤ засобами або землею. ¬≥йсько, не необх≥дне снутри крањни, розм≥щаЇтьс¤ уздовж границь; у –им≥ коштуЇ доб≥рний заг≥н в 6000 ч≥л., набраний з –. людей (преторианцы), 3000 преторианцев розм≥щен≥ в ≤тал≥њ; ≥нш≥ в≥йська розставлен≥ по границ¤х. « м≥жусобиць, що утворювалис¤ п≥д час, у величезному числ≥ лег≥он≥в јвгуст збер≥г 25 (3 загинули при поразц≥ ¬ару). « них у верхн≥й ≥ нижн≥й Ќ≥меччин≥ (област≥ по л≥вому бережу –ейну) сто¤ли 8 лег≥он≥в, у придунайських област¤х 6, у —ир≥њ 4, у ™гипту й в јфриц≥ по 2 ≥ в ≤спан≥њ 3; у кожному лег≥он≥ значилос¤ 5000 ч≥л.
¬≥йськова диктатура, не укладаючись найб≥льше в рамки республ≥канських установ ≥ не обмежуючись пров≥нц≥¤ми, установлюЇтьс¤ в P.; перед нею сенат втрачаЇ своЇ правительствующее значенн¤ й досконале зникаЇ народн≥ збори. ћ≥сце комиций займають лег≥они; вони Ї знар¤дд¤м влади, але вони ж пост≥йно готов≥ бути й джерелом влади дл¤ того, кому спри¤ють.
≤стор≥¤ –имськоњ ≤мпер≥њ. ќсновний зм≥ст даноњ дл¤ нас ≥стор≥њ становить процес всеб≥чного об'Їднанн¤ прадавнього миру. ¬оно в≥дбувалос¤ вже –. республ≥кою, але було тод≥ речовинним, пол¤гало у факт≥ завоюванн¤ й п≥дпор¤дкуванн¤; зараз цей процес одухотвор¤Їтьс¤ й ускладнюЇтьс¤ (диференц≥юЇтьс¤). ¬≥н про¤вл¤Їтьс¤: 1) в упод≥бненн≥ (асим≥л¤ц≥њ) завойовник≥в ≥ скорених, римського й пров≥нц≥йного частин; 2) у зм≥н≥ самоњ об'Їднуючоњ влади: 3) в об'Їднанн≥ частин ≥з ц≥лим засобом у перший раз зробленоњ дл¤ даноњ нам мети гос адм≥н≥страц≥њ; 4) в об'Їднанн≥ юридичних правових еталон≥в ≥ 5) в об'Їднанн≥ моральних еталон≥в. ÷ей процес об'Їднанн¤, пл≥дний ≥ прогресивний, домагаЇтьс¤ власного повного розвинена до к≥нц¤ Ii-√о стол≥тт¤.