«г≥дне ≥з сиим була розбита й ф≥нансова адм≥н≥страц≥¤ ≥мпер≥њ: aerarium (казначейство) залишивс¤ по колишньому у веденню сенату, але на р¤д≥ з ним з'¤вилас¤ ≥мператорська скарбниц¤ (fiscus), куди йшли доходи з ≥мператорських пров≥нц≥й. ѕрост≥ше було в≥дношенн¤ јвгуста до народних збор≥в.  омиции формально Ї й при јвгусту, але њх виб≥ркова влада переб≥гаЇ до ≥мператора, юридично - на половину, практично - повн≥стю; њхн¤ судова влада в≥дходить до судових установ або до ≥мператора, ¤к представника трибуната, а њх законодавча д≥¤льн≥сть - до сенату. ƒо ¤кого ступен¤ комиции втрачають своЇ значенн¤ при јвгусту, видне з того, що вони неприм≥тно пропали при його спадкоЇмц≥, залишивши сл≥д т≥льки в теор≥њ народного верховенства, ¤к бази ≥мператорськоњ влади - теор≥њ, що пережила ≥мпер≥ю й перешедшей, разом з –. правом, до середн≥х стол≥ть. ¬нутр≥шн¤ пол≥тика јвгуста носить на дл¤ себе консервативно-нац≥ональна вдача. ÷езар велике розкрив пров≥нц≥алам доступ у –им; јвгуст клопотав про те, щоб ухвалювати в –. громад¤нство й у сенат т≥льки повн≥стю добро¤к≥сн≥ елементи. ƒл¤ ÷езар¤, а в ≥ндив≥дуальност≥ дл¤ јнтон≥¤, наданн¤ права громад¤нства бувало джерелом доходу; јвгуст, по його своњх словах, швидше був готовий допустити, щоб "скарбниц¤ зазнала шкоди, коли знизити честь –. громад¤нства"; зг≥дно ≥з сиим в≥н у майже вс≥х нав≥ть в≥дн¤в дароване њм ран≥ше право –. громад¤нства.
÷¤ пол≥тика викликала нов≥тн≥ законодавч≥ заходи щодо в≥дпущенн¤ на волю раб≥в, ¤ке до цього було надано повн≥стю розсуду государ¤. "ѕовна вол¤" (magna et justa libertas), з ¤коњ по колишньому було з'Їднане право –. громад¤нства, могла бути дарована, за законом јвгуста, т≥льки при п≥знаваних критер≥¤х ≥ п≥д контролем особливоњ ком≥с≥њ ≥з сенатор≥в ≥ вершник≥в; при недотриманн≥ цих критер≥й зв≥льненн¤ давало т≥льки латинське право громад¤нства, а раби, що зазнали ганебним покаранн¤м, попадали т≥льки в розр¤д пров≥нц≥йних п≥дданих. —ерпень подбав про те, щоб привести в попул¤рн≥сть число –. людей, ≥ в≥дновив практично вже вышедший з≥ споживанн¤ ценз; в 726 г. людей, здатних носити знар¤дд¤, ви¤вилос¤ 4064000, а 19 рок≥в через - 4163000. —ерпень збер≥г усто¤ний звичай м≥стити зб≥дн≥лих людей на государ. рахунок ≥ виводити людей у колон≥њ; але предметом особливих його турбот був сам –им - його благоустр≥й ≥ прикраса . ¬≥н бажав в≥дродити також ≥ духовну силу –. народу, його прадавнЇ благочест¤, м≥цний домашн≥й побут ≥ простоту характер≥в. ¬≥н реставрував пришедшие в стар≥сть –. храми й видавав закони, з метою покласти межу розбещеност≥ характер≥в, заохочувати шлюби й вихованн¤ мал¤т (Leges Juliae ≥ Papia Poppeae, 9 г. по –. ’р.); особлив≥ податные прив≥лењ дан≥ були тим, хто мав 3-х отпрыской (jus trium liberorum). Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що згадуючи слова √ораци¤, що закони нем≥чн≥, коли не одержують сили в≥д характер≥в, јвгуст сам бажав бути прототипом давньоримськоњ доблест≥. ¬олодар миру жив у пом≥рному будинку на ѕалатине, ¤кий т≥льки пот≥м став горбком палац≥в; його спос≥б житт¤ й звичка в≥дпов≥дали древне-республ≥канському еталону; в≥н, напр., не носив ≥ншоњ одежинки, не вважаючи т≥Їњ, ¤ка була виткана "господаркою будинку"; ≥мператрицею Ћ≥в≥Їю.