як ÷езар подавав прив≥д мислити, що в≥н прагне до корол≥вськоњ влади, так ќктавиан методично ухил¤вс¤ в≥д единодержави¤ й диктатури. ” вс≥х його д≥¤х про¤вл¤Їтьс¤ ¤кась розрахована пов≥льн≥сть ≥ обережн≥сть, щоб не скривдити республ≥канського почутт¤ римл¤н. 2-ой тр≥умв≥рат був не особистою угодою, ¤к 1-ый, а мун≥ципальною установою, убраною неос¤жними можливост¤ми: по постанов≥ народних збор≥в на тр≥умв≥р≥в було покладене влаштуванн¤ крањни - triumviri reipublicae constituendae causa. ѕо усуненню обох товариш≥в, ус¤ установча влада зосередилас¤ в руках 1-го ќктавиана; але в≥н користувавс¤ даноњ нам надзвичайною владою т≥льки дл¤ того, щоб нагородити й прибудувати власних боЇць, а пот≥м склав њњ ≥з себе й удовольствовалс¤ званн¤м imperator perpetuns, тобто положенн¤м головнокомандуючого в пров≥нц≥¤х. Ќа наступний же р≥к в≥н зробивс¤ цензором укуп≥ з јгриппой ≥ одержав званн¤ princeps senatus.
¬изначивши таким образом своЇ в≥дношенн¤ до сенату, ќктавиан склав ≥з себе й званн¤ безстрокового головнокомандуючого й т≥льки на наст≥йну вимогу сенату прийн¤в знову цю владу, строком на 10 рок≥в, по зак≥нченн≥ ¤ких вона була продовжена на такий же строк. ≤з проконсульською владою в≥н р≥вном≥рно з'Їднав владу ≥нших республ≥канських маг≥стратур - трибунскую влада (з 23 г. по –. ’р.), влада цензора (praefectura morum) ≥ головного понтифекса. …ого влада мала, таким образом, дво¤ка вдача: вона складалас¤ з республ≥канськоњ маг≥стратури стосовно римл¤нам ≥ в≥йськового империума стосовно пров≥нц≥й. ”с≥м в≥домо про те, що октавиан був в одному особ≥, так сказати, президентом сенату й царем. ќбоЇ ц≥ елементи зливалис¤ в знатному титул≥ јвгуста - "шанованого", - ¤кий йому був п≥днесений в 27 г. сенатом. ” цьому титул≥ пол¤гаЇ рел≥г≥йний колер. ¬ообщем, ≥ отут јвгуст про¤вл¤в величезну пом≥рн≥сть. ¬≥н дозволив ≥менувати 6-ой м≥с¤ць його ≥менуванн¤м, але не бажав допустити в –им≥ власного обожнюванн¤, насолоджуючись т≥льки позначенн¤м divi filius (нащадок божественного ёл≥¤). Ћише поза –имом в≥н дозвол¤в будувати на честь його храми, ≥ те т≥льки в з'Їднанн≥ з –имом (Roma et Augustus), ≥ засновувати незвичайну жрецьку колег≥ю - Augustales. ¬лада јвгуста ще так значно р≥знитьс¤ в≥д влади наступних цар≥в, що позначаЇтьс¤ в ≥стор≥њ особливим терм≥ном - принципат. ¬дача принципату, ¤к двовладд¤, виступаЇ особливо ¤сно при розгл¤д≥ в≥дносин јвгуста до сенату. ” ÷езар¤ про¤вл¤лос¤ стосовно сенату заступницька зарозум≥л≥сть ≥ ¤кась зневага. —ерпень не лише повернув сенат ≥ поспри¤в майже вс≥м окремим сенаторам вести спос≥б житт¤, в≥дпов≥дний њхньому найвищому положенню - в≥н пр¤мо под≥лив ≥з сенатом влада. ”с≥ пров≥нц≥њ були розбит≥ на сенатськ≥ й ≥мператорськ≥.
¬ 1-ый розр¤д потрапили вс≥ зовс≥м замирен≥ област≥; њхн≥ правител≥, у званн≥ проконсул≥в, по колишньому призначалис¤ по жеребу в сенат≥ й залишалис¤ п≥д його контролем, але волод≥ли т≥льки цив≥льною владою й не мали у власному розпор¤дженн≥ в≥йськ. ѕров≥нц≥њ, у ¤ких сто¤ли в≥йська й де могла в≥дбуватис¤ в≥йна, були залишен≥ п≥д конкретною владою јвгуста й призначуваних њм легат≥в, у званн≥ пропретор≥в.