божествах. ѕочест≥ ц≥ були йому п≥днесен≥ сенатом. як ≥ —улла, ÷езар заповнив сенат ≥ формально збер≥г за ним колишнЇ положенн¤; але, всупереч традиц≥њ, в≥н включив до його складу майже вс≥х ≥з власних оф≥цер≥в, що не займали маг≥стратур, ≥ нав≥ть таких, ¤к≥ були родом з √алл≥њ. ≤ д≥йсно, в≥н скориставс¤ сенатом ¤к своњм знар¤дд¤м, робив, напр., розпор¤дженн¤ в≥д ≥мен≥ сенату без нього ведена (ми знаЇмо це з≥ сл≥в ÷ицерона, що одержав под¤чне лист в≥д царька ƒеиотара в справ≥, про ¤кий в≥н у сенат≥ й не чув). “акож самовладно в≥дн≥с ÷езар ≥ до комици¤м: вони залишилис¤, але половина маг≥стратур, подв≥йних ÷езарем, зам≥щалас¤ по його ради. «ате в≥н подбав про економ≥чн≥ ≥нтереси –. народу: в≥н продовжував роздачу хл≥ба, але зменшив число, що одержують його до 150000, зробивши з њхн≥х незм≥нних мун≥ципальних людей похилого в≥ку.  олон≥зац≥йний вопросец в≥н дозволив у чудових розм≥рах ≥ вив≥в 80000 колон≥ст≥в у пров≥нц≥њ, меж ≥ншим населивши ними знову  арфаген ≥  оринф, зруйнован≥ за 100 рок≥в перед тем. ѕри ÷езар≥ пров≥нц≥њ в перший раз у –. ≥стор≥њ стають предметом гос турботи. «акон ёл≥¤ вводить сувору зв≥тн≥сть у керуванн¤ пров≥нц≥Їю. ѕ≥дготовл¤Їтьс¤ систематичне злитт¤ пров≥нц≥њ з –имом; ц≥л≥ м≥стечка або област≥ одержують або конкретне право –. громад¤нства, або, ¤к перех≥дний щабель, латинське право; ц≥лий полк, навербований з галл≥в - Alauda (жайворонок) - подарований за хоробр≥сть, –. громад¤нством; пров≥нц≥али стають сенаторами й консулами. ” пол≥тику ÷езар¤ стосовно пров≥нц≥ал≥в про¤вл¤Їтьс¤ не лише увага до них ≥ д¤ка за зроблений послуги, та й загальна ≥де¤ про Їдн≥сть крањни й про його добробут.
÷езар помышл¤л про кодиф≥кац≥ю –. права, що зд≥йснивс¤ т≥льки через багато рок≥в: в≥н приступивс¤ до кадастральной описи всього крањни, дорученоњ трьом в≥домим геометрам; за допомогою олександр≥йських астролог≥в в≥н поправив календар, ¤кий у цьому вид≥ й зараз ще прийн¤тий православною церквою. ¬≥н збиравс¤ прорити  оринфский перешийок - справа, зд≥йснена нашим стол≥тт¤м; в≥н заводив публ≥чн≥ б≥бл≥отеки й захищав наукам. јле в положенн≥ ÷езар¤ було ще багато невизначеного. ” лакон≥чний просв≥т меж його поверненн¤м у –. опосл¤ перемоги при ћунде ≥ його загибеллю основний вопросец, ус≥х, що тод≥ тривожив - чи стане ÷езар царем - залишивс¤ недозволеним. ѕрихильники старенькых –. переказ≥в були незадоволен≥. —енат був скривджений зневажливим до нього в≥дношенн¤м ÷езар¤, ¤кий в один прекрасний момент прийн¤в його на форум≥ не вставши ≥з власного суду; патр≥оти знущалис¤ ≥з сенатор≥в в "штан¤х", тобто галлами, спозирали образа консульського званн¤ в тому, що ÷езар проголосив нов≥тнього консула наприк≥нц≥ року, тобто на один денек, ≥ обурювалис¤ за те, що в≥н сердито об≥йшовс¤ ≥з трибунами, що зробили противне дл¤ нього розпор¤дженн¤. ”с≥х цих незадоволених обурювала ≥де¤ про корол≥вську владу ÷езар¤. Ќе був сумн≥ву в тому, що в колах, надзвичайно близьких до ÷езар¤, про це замислювалис¤; на св¤т≥ Ћуперкалий консул јнтон≥й п≥дн≥с ÷езарев≥ д≥адему, ¤ку той, почувши ремство народу, в≥д себе в≥д≥пхнув.