ѕомпей прийн¤в сторону сенату, але меж ними не було достатньоњ Їдност≥, ≥ ÷езар здолав республ≥ку, в особ≥ сенату й ѕомпе¤. ¬ особ≥ ÷езар¤ ≥мператорська влада виступаЇ в –им≥ з такою визначен≥стю й повнотою, що його ≥м'¤ стало у вс≥х Ївропейських народ≥в вищим позначенн¤м монарх≥њ. ” √алл≥њ в≥н ви¤вив себе величним воЇначальником ≥ влаштовувачем; в≥н зробив незалежну в≥д сенату арм≥ю, а своњми р¤сними валютними засобами й щедр≥стю склав дл¤ себе в –им≥ й у самому сенат≥ в≥ддану йому пар≥ю.  ритичним дл¤ нього вопросцем було положенн¤, що оч≥кувало його п≥сл¤ зак≥нченн¤ його проконсульства. ¬≥н не бажав, возвеличивши –им своњми перемогами й завоюванн¤ми, з'¤витис¤ туди, под≥бно ѕомпею, звичайним громад¤нином, змушеним знаходити милост≥ сенату; тому в≥н бажав дос¤гтис¤ представництва до зак≥нченн¤ строку власного проконсульства.
¬опросец ще ускладнювавс¤ тим, що самий строк крайнього (1 березн¤ 49 або 1 с≥чн. 48 г.) розраховувавс¤ по-р≥зному ÷езарем ≥ сенатом.  оли в≥н, опосл¤ двор≥чноњ боротьби, був вир≥шений проти ÷езар¤, крайн≥й переб≥г через –убикон, прикордонну р≥чку, що в≥докремлювала √алл≥ю ÷изальпинскую в≥д тод≥шньоњ ≤тал≥њ. —енат ≥ ѕомпей, що не приготувалис¤ до в≥йни, були примушено б≥гти за море й при ‘арсале переможен≥ ÷езарем; пот≥м прот¤гом пари рок≥в ÷езарев≥ довелос¤ втихомирювати прихильник≥в ѕомпе¤ й сенату в јфриц≥ й в ≤спан≥њ. ѕеремога ÷езар¤ була повна, ≥ тем замечательнее його в≥дношенн¤ до переможених. ”се давно знають те, що перемоги –има давно супроводжувалис¤ винищуванн¤м супротивника; коли почалис¤ цив≥льн≥ м≥жусобиц≥, цей же принцип був використаний ≥ до римл¤нам. ¬ 1-ый раз перемога об≥йшлас¤ в –им≥ без проскрипц≥њ; ÷езар не лише був сам шл¤хетний, але карав власних оф≥цер≥в за граб≥ж; в≥н твердоњ рукою стримував боЇць ≥ таких прихильник≥в, ¤к ƒолабеллу, ¤к≥ бажали користуватис¤ не¤сним часом, щоб позбутис¤ борг≥в. ”сього важлив≥ше був дл¤ переможеноњ республ≥ки вопросец, ¤ке м≥сце захотит зайн¤ти в н≥й фаворит. Ќове положенн¤ справи спочатку виразилас¤ в тому, що фаворит скооперував у дл¤ себе головн≥ республ≥канськ≥ посади: в≥н став тераном на 10 рок≥в, що не заважало йому брати на себе час в≥д часу й представництво; пот≥м в≥н привласнив дл¤ себе цензорську владу, п≥д ≥менуванн¤м prаеfectura morum, а тому що в≥н, внасл≥док власного патриц≥ату, не м≥г бути трибуном - те й трибунскую влада. ”куп≥ з тим йому було надано в сенат≥ м≥сце меж обома консулами й право першому висловлювати св≥й св≥тогл¤д, що позначалос¤ вираженн¤м princeps senatus. «робленою новизною був даний ÷езарев≥ безстроковий титул правител¤, поставлений поперед ≥мен≥, а не позаду, ¤к бувало до цього. ” цьому виражалас¤ надзвичайна влада, надана йому над ус≥ма в≥йськами й пров≥нц≥¤ми республ≥ки, тод≥ ¤к вищезгадан≥ республ≥канськ≥ посади мали в≥дношенн¤ лише до –. або ≤тал≥њ.
 р≥м посад ≥ титул≥в, ÷езарев≥ були зроблен≥ незл≥ченн≥ почест≥ (право повсевременно носити лавровий в≥нок ≥ од¤ганн¤ тр≥умфатора, подавати символ дл¤ початку ≥гор у цирку й т.п.), у тому числ≥ й рел≥г≥йн≥: над його будинком був поставлений fastigium - дах храму; його ≥менуванн¤м названий 5-ый м≥с¤ць року; сам в≥н був вознесенський у боги, ¤к Jupiter Julius; його скульптура була поставлена в храм≥ ≥ йому був даний особливий жрець, flamen, ¤кий пол¤гав при 3-х основних –.